Зокрема, 6 листопада у Верховній Раді зареєстровано досить цікавий законопроект № 9266 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо реалізації виборчого права громадян".
Ним пропонується не лише встановити кримінальну відповідальність за приховування факту набуття громадянства іншої держави, але й заборонити особам з множинним громадянством реалізовувати своє як пасивне, так і активне виборче право на виборах президента та Верховної Ради України.
І хоча даній проблематиці вже не один рік, проте активізацію її обговорення саме зараз можна пов'язати з такими моментами:
Почастішали випадки виявлення громадянства іншої країни у можновладців різних рівнів.
Показово, що проблема існує навіть в основному політичному органі країни, який визначає її майбутнє - у парламенті.
Так, через наявність громадянства іншої країни мандату позбавили народного депутата – громадянина України та Канади Артеменка, який, до слова, сам чесно зізнався про цей факт. Відсторонили із займаної посади і очільника ДФС Романа Насірова з нібито британським та угорським паспортами, окрім українського (щоправда, нещодавно суд поновив його на посаді). Ну, а губернатором Дніпропетровщини свого часу без проблем змогла стати людина, яка не соромилась на камеру говорити про своє потрійне громадянство.
Не більш втішна ситуація і на місцях, де іноземне громадянство, до прикладу, виявили у чотирьох місцевих депутатів із Закарпаття й заступника мера міста Чоп.
Й надалі наростає російська агресія.
У мирний час до питання наявності в українських громадян ще й російських паспортів уваги було не надто багато. Проте наразі ситуація змінилася кардинально. По-перше, через пристрасть Кремля "захищати своїх" зі зброєю навіть на території інших країн. По-друге, через ризики доступу до державної таємниці вовків у овечих шкурах, так би мовити.
Вельми неоднозначних дій вживають наші європейські сусіди.
Зокрема Угорщина, яка не тільки видавала свої паспорти громадянам України на нашій території, але й інструктувала новоспечених "угорців" щодо приховування цього факту від української влади.
Заради справедливості варто визнати, що проблема лежить не тільки в ідеологічній, але й в юридичній площині.
Адже українське законодавство хоча і закріплює принцип існування у нашій країні єдиного громадянства, проте у житті він "не робочий" через відсутність законодавчого закріплення покарань за порушення. Тому й не дивно, що "білу пляму" в законодавстві охоче використовують, в тому числі й можновладці.
Вирішити цю дилему намагаються вже не один рік. Так, у 2012 році навіть був проголосований законопроект, яким мав вводитись штраф за неповідомлення громадянином про отримання громадянства іншої держави. Але законопроекту так і не судилося стати законом, адже тоді президент повернув його на доопрацювання, яке триває і по сьогодні.
Можна навести й приклади більш свіжих ініціатив:
У березні минулого року президент вніс на розгляд парламентарів законопроект, відповідно до якого позбавляти українського громадянства "колекціонерів іноземних паспортів" при їх виявленні можна було б автоматично – без указу глави держави.
Такі зміни значно б полегшили зрушення з мертвої точки цього питання. Адже наразі законодавством встановлено єдиний механізм, після застосування якого громадянин України перестає таким бути – президентський указ.
Очевидно, що парламентарів це питання стурбувало не менше, адже після того, як свої пропозиції надав президент, у Верховній Раді почався справжній законотворчий бум в царині питання громадянства.
Зокрема зареєстровані менш радикальні, аніж президентський, законопроекти №6178, №6178-1 та №6178-2, автори яких запропонували зобов’язувати українців повідомляти про свої іноземні паспорти, інакше – кримінальна відповідальність.
Після інциденту в угорському консульстві на території українського міста Берегово, намагаючись вирішити проблему і остаточно не розсваритися з угорцями, які постійно блокують рух України до НАТО, міністр закордонних справ Павло Клімкін запропонував суспільну дискусію.
Йшлося про узаконення множинного громадянства. Аби поряд з українським ми могли мати будь-який інший паспорт, окрім російського.
А наприкінці листопада Україна передала на розгляд угорської сторони проект угоди, метою якої є налагодження взаємодії сторін для запобігання випадкам множинного громадянства. На жаль, тексту в публічному доступі немає.
Але остання пропозиція в даному контексті, як на мене, не справедливо була обділена увагою суспільства та ЗМІ. Адже вона дійсно дуже гучна і радикальна – "не лише українців" пропонують карати позбавленням виборчого права!
Так, основні положення законопроекту № 9266 можна звести до наступного:
Пропонується доповнити закон "Про громадянство України" обов’язком повідомляти про набуття громадянства іншої країни, а Кримінальний Кодекс України - статтею про накладання штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до 80 годин, або виправні роботи на строк до одного року за неповідомлення про це;
Також ініціатори змін пропонують зміни до законів "Про вибори народних депутатів України" та "Про вибори президента України", відповідно до яких громадянин України, котрий набув громадянства іншої держави, не зможе ані голосувати за кандидатів у депутати і президенти, ані пропонувати свою кандидатуру на ці посади;
Відповідні зміни, на думку авторів законопроекту, потрібно внести і до закону "Про Державний реєстр виборців";
Закон, у разі його прийняття, не каратиме осіб з множинним громадянством, якщо вони протягом двох місяців з дня набрання ним чинності повідомлять про добровільне набуття громадянства іншої держави у порядку, передбаченому цим Законом, та/або вийдуть з громадянства іншої держави.
Емоційне враження після побіжного аналізу законопроекту залишається досить позитивним. По-перше, в ньому враховані зауваження, через які схожий законопроект було заветовано у 2012 році. По-друге, видається цілком правильним і логічним, що люди, які мають громадянство інших держав, не можуть претендувати на найвищі політичні посади в Україні. Так само як і обирати її керівництво, адже лише патріоти своєї країни мають моральне право визначати її майбутнє.
Крім того, питання громадянства в українському законодавстві не цілком врегульоване, що призводить до випадків, коли нема ані чітких обов'язків в даному контексті, ані покарань за їх невиконання. Тому зрозуміло, що залишати все, як є, просто не можна – потрібні законодавчі зміни.
Але хоча ані висновку до законопроекту профільного комітету, ані оцінки Головного науково-експертного управління на сайті парламенту поки немає, проте деякі його положення все ж викликають певні сумніви і без того. Найголовніше – щодо можливості у такий спосіб обмеження виборчих прав.
Так, відповідно до статті 70 Конституції України "право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення 18 років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними".
Таким чином Основний закон не встановлює будь-якого іншого цензу, який міг би обмежити право виборця окрім двох: вікового та визнання людини недієздатною.
Виходить, що встановлення третього – "громадянського цензу" - не узгоджується з нормами Конституції, яка має вищу юридичну силу в країні. Отже, такий закон у разі його прийняття може бути легко оскаржений в Конституційному суді.
Втім, законопроектом це додаткове обмеження у вигляді відсутності громадянства іншої держави прописане досить хитро – як "підстава реалізації виборцем свого права голосу" поряд з включенням його до списку виборців. В такому контексті запропоновані законодавчі зміни можуть розглядатися не як порушення конституційних норм, а їх деталізація в законі, що цілком допускається.
Така ж ситуація з пасивним виборчим правом, що, відповідно до Конституції України, не обмежується "громадянським цензом". Так, стаття 76 говорить: "Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років".
В даному випадку хоч Основний закон і апелює до факту наявності громадянства України, проте це фактично не виключає наявності громадянства іншої країни. Але, знову ж таки: в законопроекті це обмеження прописане як "підстава реалізації виборцем свого права бути обраним депутатом". Аналогічна ситуація із запропонованими змінами щодо виборів президента.
Тому, загалом проаналізована пропозиція законотворців досить цікава, хоча і не вирішує всіх проблем, які сьогодні існують в царині громадянства. Але якими будуть висновки до законопроекту профільних інституцій, і головне – як проголосують народні обранці – наразі загадка ще та.
Олег Петровець, спеціально для УП