Влада робить усе, щоб третій Майдан відбувся: підвищення тарифів, інфляція... Але він поки відкладається

– Добрий вечір, Юрію Євгеновичу.
– Добрий вечір, дорога Олесю Бацман.
– Зізнаюся телеглядачам, що я вас буквально висмикнула з-за святкового столу: у вашого друга, талановитого композитора Олександра Злотника сьогодні ювілей...
– 70 років (Злотник народився 15 листопада 1948 року. – "ГОРДОН"). Учора був концерт у палаці "Україна", а тепер уже відзначаємо саму дату – він народився сьогодні.
– Я б хотіла, щоб ви згадали якусь історію (можливо, смішну), яка вас пов'язує.
– По-перше, я хочу привітати і від свого, і, думаю, від твого імені цього чудового композитора, прекрасну людину. Олександр Злотник – це не просто композитор, це – символ інтелігентності, вишуканості...
Було багато історій, які можна назвати смішними, дотепними... Ми [з дружиною] були свідками на весіллі Саші 36 років тому, коли він побрався з Олею, своєю нинішньою дружиною, яка народила йому чудових дочку та сина... Після того, як розписалися в рагсі, виявилося, що їм нема де ночувати (сміється). Ми жили тоді на Куренівці, запросили їх до себе, віддали їм новеньке, щойно куплене ліжко, постіль – і першу шлюбну ніч вони провели на нашому ложі (усміхається). Потім ми це ліжко їм подарували. Не знаю, смішно це чи ні... Сімейне життя Саші почалося [з ліжка], і, наскільки я пам'ятаю, ліжко було з коліщатками, майже міні-транспорт, можна було мотор поставити і по Києву їздити (сміється).
– Їм сподобалося настільки, що вже 36 років живуть разом.
– Так.
– Від веселого до не дуже веселого. У 2015 році в інтерв'ю виданню "ГОРДОН" ви сказали: "Українська влада отруєна грошима і ще неадекватніша, ніж Володимир Путін. Якщо уряд не подасть у відставку, буде третій Майдан, на тлі якого два попередні здадуться дитячим садочком, тому що зброя є не тільки у тих, хто зараз на фронті". Третій Майдан, слава Богу, не відбувся...
– Але ж уряд [Арсенія Яценюка] подав у відставку. Отже, я вгадав?
– Може, влада покращила життя людей?
– Ні. Думаю, влада робить усе для того (і це дивно), щоб Майдан відбувся: підвищення тарифів, інфляція... Але він поки відкладається...
– Народ терпить?
– ... але те, що він відкладається, не означає, що це добре. Чим пізніше він відбудеться, тим страшнішим буде.
– Ви думаєте, що він усе-таки відбудеться?
– Це одна з версій. У житті, як у рояля, можуть бути і чорні, і білі клавіші: може буде, а може і ні. Усе залежить від того, як будуть розвиватися події. Думаю, що найстрашніше може відбутися, якщо, як у 2004–2005 роках, буде фальшування виборів...
– Ви розглядаєте такий варіант?
– Я певен, що у нас, як кажуть, гра не змінилася. Після того, як [у 2004 році] був призначений третій тур виборів, чого ніхто не передбачав, [влада] визнала, що було фальшування, але за цей злочин нікого так і не було покарано. А для країни [фальсифікації на виборах] страшніші, ніж убивство. Тому я певен, що всі вибори після 2005 року, коли обирали президентів, коли обирали Верховну Раду, теж [було сфальсифіковано]. Я не вірю в ці цифри, тому що адмінресурс завжди буде намагатися поміняти справжні дані, тим більше, що для цього є нормальні умови: приблизно 20 млн людей перебуває за межами країни, і бюлетені на них можна випустити...

На сьогодні є один лідер: як "Шахтар" у нас у футболі, так і в політиці з колосальним відривом іде Тимошенко

– Перепис не проводять.
– Так. Я боюся, що можуть статися страшні події. Із тих людей, які могли б стати гарними президентами України, мінімум чотирьох було вбито. Було вбито [голову Нацбанку України в 1992–1993 роках Вадима] Гетьмана, убито [лідера "Народного Руху України В'ячеслава] Чорновола, убито [гендиректора "Укрзалізниці", міністра транспорту і зв'язку Георгія] Кирпу (насправді наклав на себе руки. – "ГОРДОН") і [міністра внутрішніх справ Юрія] Кравченка (за офіційною версією, наклав на себе руки, двічі вистріливши собі у голову. – "ГОРДОН"), який, по-моєму, був би дуже хорошим президентом під час війни. Їх було вбито, але ми досі не знаємо, хто замовник. І може бути один із таких сценаріїв (ти ж знаєш, те, що я кажу, потім збувається): можуть убити Юлію Тимошенко і приписати це команді Порошенка, може бути навпаки... може бути замах на президента, його може бути вбито або отруєно... Ми це вже проходили.

На сьогодні зрозуміло, що є один лідер: як "Шахтар" у нас у футболі, так [у політиці] з колосальним відривом іде Тимошенко. І я впевнений, що буде використано брудні технології, навіть кримінальні...

– Не дай Боже, щоб це сталося. Слухаючи вас, згадала, як буквально за місяць до розстрілу Небесної сотні ви написали відкритого листа, у якому закликали людей схаменутися, бо буде кров, і як би не довелося знову перейменувати цю вулицю...
– ... у Жертв Революції, та (вулицею Жертв Революції в 1919–1958 роках називалася вулиця Трьохсвятительська; із 1958-го до 1991-го мала назву Героїв Революції. – "ГОРДОН"). І в тому самому листі я сказав, що коли приходить новий президент, якого ви, народ, обираєте, через деякий час ви будете його бруднити, як і всіх попередніх. У нас завжди так: будь-якого президента, рано чи пізно, із захватом починають називати "баригою" тощо... Але, пробачте, бачили очі, що купували, це ваш вибір.
– Ви ж теж голосували за Петра Порошенка, наскільки я пам'ятаю?
– Я ніколи не голосував за Порошенка. Не тому що я проти нього, а тому, що я завжди голосую за Юлію Тимошенко, а на виборах у Верховну Раду – завжди за "Свободу".
– За "Свободу"?
– Звичайно.
– Чому?
– Тому що я націоналіст.
– Як "свободівці"?
– Націоналісти можуть бути зі знаком плюс – це патріоти. А можуть бути ближче до нацизму...
– В одному інтерв'ю, якщо не помиляюся, ви казали, що хтось із вашої сім'ї голосував за Петра Порошенка (можливо, ви мали на увазі вашого сина Женю, який від БПП обирався у Верховну Раду). Але після цього ви теж пройшли певну еволюцію і критикували Порошенка...
– Не пам'ятаю, щоб я критикував Порошенка.
– В інтерв'ю...
– Я не критикував Петра Порошенка, а загалом владу, яка прийшла [після Майдану]: Яценюка та інших. На мій погляд, ми весь час будемо бігати по колу, поки не зрозуміємо: від моделі держави, яку ми обрали в 1991 році і яка сьогодні функціонує, потрібно відректися і почати з чистої сторінки, обравши іншу модель. Будь-яку людину зараз поставити на місце президента – усе буде точно так само за цієї кримінально-олігархічної моделі...
– Якби ви були президентом України, які найперші кроки зробили?
– По-перше, я ніколи не буду президентом, у мене немає таких амбіцій (сміється). Але якби був, я б насамперед зібрав ту невелику когорту людей, які керують державою (я не маю на увазі чиновників)...
– Олігархів?
– Так, звичайно. Багатих людей, які вміють робити...
– Ляльководи.
– Чому зараз прийнято називати їх ляльководами?
– Тому що олігархія – це зрощення великого капіталу і влади, тому що у кожного з них у Верховній Раді є "штики" – їхні "ляльки".
– Я не думаю, що Ахметов чи Коломойський – це ляльководи. Вони до 1991 року були такими самими людьми, як і ми, але чомусь не ми стали багатими, а вони...
– І чому ж?
– ... і тепер від заздрості називаємо їх ляльководами й вішаємо всіх собак.

Той, хто віддає більше грошей державі, повинен мати більше голосів. Тоді йому не потрібно буде купувати когось на вулиці за гречку

– Я лише кажу про те, чому їх називають не великими бізнесменами, а олігархами.
– Ти запитала, що б я зробив.
– Так.
– Так от, я б сів за стіл переговорів і поставив би питання, що із цією моделлю держави потрібно прощатися, тому що це глухий кут, і вибирати іншу. Я б постарався домовитися про умови подальшої співпраці: якщо цього не зробити, то нічого не вийде. Я не вірив і не вірю в такий демократичний інститут як голосування, тому що голосують люди, які в цьому нічого не розуміють, і в 99% випадків вони виберуть не того. Це недоліки демократії.
– Що робити? Хто має голосувати?
– Якби, як в Америці, [громадяни] делегували свої виборчі права людям із юридичною або економічною освітою, політологам... Тобто людям, які на цьому розуміються...
– За яку модель ви виступаєте? Мають, наприклад, голосувати тільки платники податків?
– Я вважаю, що ті люди, які платять у бюджет більше грошей, повинні мати більше голосів. Тобто якщо пенсіонер платить у бюджет, скажімо, тисячу гривень – це один голос, а якщо людина платить мільйон, то на виборах це повинно бути 100-200-300 голосів...
– Тобто голосують усі, але цінність голосів не рівнозначна?
– Той, хто віддає більше грошей державі, повинен мати більше голосів. Тоді йому не потрібно буде купувати когось на вулиці за гречку. Він сам може вирішувати. Я нічого не вигадую, до речі. Такий ценз був на виборах мера Києва до 1917 року: люди, які давали в бюджет більше грошей, мали більше голосів.
– Повертаючись до вашої гіпотетичної розмови з олігархами. Наприклад, ви говорите їм, що треба грати за правилами. Що ви запропонуєте натомість?
– Без деталей, оскільки часу немає: я пропоную їм поміняти нинішню модель держави на модель, яка є в Польщі, Чехії, Словаччині та Словенії. Тобто модель народного капіталізму. Вони можуть погодитися або ні.
– Що це означає?
– Що багатша людина, то більше грошей вона віддає на соціалку. Її гроші йдуть людям із меншим достатком, завдяки цьому зменшується нерівність. Швеція, Данія, Австрія побудували соціалізм, водночас присутні всі чинники капіталізму. Я вважаю, що це найбільш чесна модель держави.
– В інтерв'ю Дмитрові Гордону ви говорили, що якщо вже Україну обдурили і країни-гаранти Будапештського меморандуму не виконали своїх зобов'язань, то Україна має відновити ядерний арсенал.
– У нас є моральне право... Ми ошукані гарантами, причому такими, як Сполучені Штати, Великобританія... Із боку Росії – це зрозуміло. Я чекав, що це рано чи пізно станеться... По-друге, у нас залишився потенціал: є реактори, є вчені, які ще не всі виїхали за кордон...
– Чи точно вони є?
– Є, є...
– Як практично це має відбуватися, по-вашому? Виходить президент і заявляє...
– Можна нічого не заявляти. Із реактора витягаємо... Ізраїлю, наприклад, у списках ядерних держав немає, а ядерна зброя є. І про це знають усі арабські країни, які межують з Ізраїлем.
– Як говорила Голда Меїр: "У нас ядерної зброї немає, але якщо буде потрібно, то ми її застосуємо".
– Є речі, які треба робити тихо. Нас тихо обманули – ми тихо [відновимо ядерний арсенал]. Але на державу, що має ядерну зброю, не нападають...
– Для цього потрібні великі кошти.
– Ми і так великі кошти розпорошуємо...
– Розкрадаємо...
– А розкрадаємо ще більше.
– Назвіть три головні проблеми України.
– Перша проблема – якість населення. Це як якість команди: якщо якість гравців у "Барселоні" краща, ніж у київському "Динамо", то скоріше виграють вони, а не ми. Якість населення в Україні після 1991 року, особливо після Леоніда Даниловича Кучми, катастрофічно [падає], іде вимивання... Це вища освіта, це академіки, айтішники... Здоров'я нації – це теж якість населення. Якщо порівняти 1991 рік і сьогодні, то в нас неякісне населення. Із ким будувати [країну]?

Донбас – це хвороба. Якщо ми хочемо кудись рухатися, ми не можемо одночасно займатися лікуванням

– Скоро і цього не залишиться.
– Колись, коли Крим був українським, я кожен рік був у журі, а потім очолював театральний конкурс... І там турки будували готелі, а господар, який вкладав інвестиції, був греком. І я його як православну людину питаю (ми були з ним знайомі): "Ти ж православний, чому не береш своїх, береш мусульман?" А він каже: "Що наші православні, що ваші... День зарплати – і потім я тиждень чекаю, поки вони похмеляться востаннє". А мусульмани не п'ють. Тому у нас і дороги будують турки. У нас неякісне населення і внизу, і, головне, керівники неякісні. Умовно кажучи, людям, які не розуміються на мистецтві, дають керувати мистецтвом, нічого не розуміють у внутрішніх військах, але керують внутрішніми військами. [Юлія] Мостова правильно написала, що у нас вибух непрофесіоналізму.
– Це вона в інтерв'ю Дмитрові Гордону сказала.
– Вона про це ще раніше писала у своїй газеті ["Дзеркало тижня"], а потім підтвердила.
– Ви, до речі, дивилися інтерв'ю? Сподобалося?
– Я не можу сказати, що не сподобалося: вона однокурсниця мого сина Євгена, тому я знаю її дуже давно і вважаю однією з найрозумніших жінок у нашій країні.
– Навіть розумніша, ніж ваша улюблена Юлія Тимошенко? (Сміється).
– Але для того, щоб її розкрити, щоб це було супер-цікаво, потрібно взяти у Юлі ще кілька інтерв'ю (усміхається).
– Далі буде (усміхається).
– Зробіть обов'язково!
– У тому ж інтерв'ю Дмитрові Гордону ви сказали: "Така ракова пухлина, як Донбас, нам не потрібна". Що ви мали на увазі? І, можливо, ви змінили точку зору?
– Я не можу погано ставитися до Донбасу чи людей із Донбасу: моя мама з Дебальцевого, частину дитинства я провів там. Але якщо подивитися на події [зараз]: цивілізаційно Радянський Союз залишився тільки на Донбасі і частково в Криму. Уся наша країна після 1991 року вже забула, що таке Радянський Союз... Вийшло так, що це мертве дитя (Радянський Союз же помер) живе в тілі України, яка має народити живе дитя, але в ній [сидить] мертве... [На Донбасі] немає роботи, там мільйони, тисячі проблем. І головне – люди залишилися радянськими...
– Що робити?
– Не знаю! Це хвороба. Якщо ми хочемо кудись рухатися, ми не можемо одночасно займатися лікуванням. Усі нормальні люди (а там дуже багато талановитих) уже покинули Донбас, вони живуть якщо не в Києві, то в Одесі чи Львові
– Юрію Євгеновичу, не кажіть про всіх. Я так колись теж сказала під час ефіру, а потім мені стільки листів прийшло від людей, які за життєвими обставинами...
– Коли йде війна, жертви завжди будуть.
– ... не можуть звідти виїхати. Але вони чекають повернення України, люблять Україну.
– Ну я теж люблю Францію. І що? Я ж не кажу, що вони ненавидять... Але на сьогодні, як показали події, – це ракова пухлина, і вона буде заважати руху [держави], навіть коли закінчиться війна... Протягом усіх 70 років радянської влади показники економіки завжди порівнювали з 1913 роком. Ось так і ми будемо рухатися вперед, а нашою метою буде досягнення рівня 2013 року... Але інколи зуб треба виривати...

Ця війна не варта життя одного справжнього українського хлопця. Краще зробити третій Майдан, ніж воювати на Донбасі

– Ви сказали про завершення війни. Ви бачите хоча б один теоретичний спосіб, як її закінчити?
– Головне, що ця війна не варта життя одного справжнього українського хлопця, у якого можуть бути діти, внуки...
– А вже більше ніж 10 тисяч загиблих
– Це не та війна... Краще зробити третій Майдан, ніж воювати на Донбасі.
– І що, буде краще?
– Та вже зробити такий Майдан, щоб він був останнім!
– Для України?!
– Для декого...
– Ви підете на третій Майдан?
– Піду. Зі зброєю в руках.
– Є зброя?
– Знайду.
– Оце так заява!
– А як же!
– Ви ж самі сказали, що він буде страшним. Вам не страшно?
– Якби [італійському полководцю Джузеппе] Гарібальді було страшно, не було б Італії. Якби свого часу було страшно [Фіделю] Кастро, то не було б сучасної Куби, якби американцям було страшно, вони б досі були колонією Англії.
– Ви говорили, що у вас немає президентських амбіцій, а говорите зараз як президент.
– Це не амбіції. Я розумна людина, спостерігав три роки: найнещасніша людина в країні – це президент, який не належить собі 24 години на добу. Колосальна кількість людей весь час щось хоче від нього отримати... Я завжди дивуюся, навіщо вони туди рвуться?!
– Ви кажете, що це така погана пекельна робота, але подивіться на список потенційних кандидатів! І це тільки мала частина охочих...
– Приберіть складову, яка є за нинішньої моделі держави: наскільки людина стає багатшою, коли стає президентом – і ви зрозумієте, що головний імпульс...
– Двигун прогресу...
– Так, це влада і гроші. Це люди владолюбні. Я ніколи не був охочим до влади. Крім того, я люблю заробляти гроші, а не отримувати їх за допомогою оборудок, офшорних зон або красти у свого народу. Та не дай Боже, ви що?! Це нещасна фігура. Щасливий президент, наприклад, у Данії (державний лад Данії – конституційна монархія, президента в країні немає. – "ГОРДОН"), коли він може на велосипеді їздити по Ольборгу...
– Без охорони...
– Так.
– Ви казали, що завжди голосуєте за партію "Свобода". Ви – видатний український поет, класик української та російської естради. Багато хто з представників партії, за яку ви голосуєте, робить заяви, з яких можна зробити висновок, що головний ворог України сьогодні – це українець, який говорить російською мовою.
– Це кажуть окремі люди...
– ... які належать до табору, за який ви голосуєте в тому числі.
– Чому "Свобода", а не інші? Крім ідеї, пов'язаної з культурою, мовою...
Вороги України можуть дуже добре говорити українською мовою. Не можна називати ворогом України за мовною ознакою. Це смішно
– По-перше, назва гарна, так? (Усміхається).
– Я автор пісні "Свобода" [з рок-опери] "Біла ворона"...
– Яка стала піснею року...
– Так. Жанна Д'Арк у мене співає пісню "Свобода", написану ще у 1986 році. Але головне, що це єдина партія... Узагалі у нас було дві ідейні партії: комуністична, якої вже немає, і "Свобода". Інших партій немає!
– А як же Юлія Тимошенко?
– Юлія Тимошенко – це моя улюблена жінка (усміхається). Навіть моя дружина вже не ревнує. Я її люблю... Я ж маю право когось любити. Але ["Батьківщина"] це теж не партія. І БПП – не партія, і "Народний фронт" – не партія. Вони і самі це знають...
– Ви поділяєте тезу, що російськомовні українці – це вороги України?
– Вороги України можуть дуже гарно розмовляти українською мовою. Не можна називати ворогом України за мовною ознакою. Це смішно.
– А вони на повному серйозі про це говорять. Для чого це робиться?
– Усе дуже просто. Це більшовизм, розумієте? Замість того, щоб зробити дорожню карту про преференції українській культурі, українській мові... Набагато легше зруйнувати або обплювати чуже...
– Якою має бути мовна політика в Україні?
– Щоб вирішити проблему (а вона накопичувалася як мінімум 300 років), потрібно точно знати, яка кількість населення розмовляє українською мовою...
– Потрібно, перш за все, дізнатися, яка взагалі кількість населення. Перепису ж не проводять...
– ... яка кількість розмовляє і російською, і українською, яка кількість розмовляє російською, але розуміє українську, яка кількість розмовляє російською і не розуміє української. Усе це – наші громадяни. А є ще вікова складова: до 20–30 років вирішити все, що пов'язане з пам'яттю, набагато легше. Для кожної категорії повинна бути своя дорожня карта. Держава має створити курси... Загалом, зробити все, щоб вирішити проблему...
– Треба йти шляхом заборон чи преференцій?
– Я ж не сказав про жодну заборону.
– Ні, я питаю: як має бути?
– Тільки преференції. По-перше, українська мова, із моєї точки зору, красивіша, ніж російська чи інші мови. Хіба мати нав'язує красуню-дочку комусь у дружини?
– Гарне порівняння, поетичне!
– Українську мову не треба нав'язувати. Потрібно зробити все для того, щоб були гарні українські журнали, гарні газети, гарні телевізійні фільми, пісні. І головне, щоб люди, які мають стосунок до української культури, української мови, заробляли більше, ніж ті, хто не має... От і все.
– Вас хоч раз запросили на засідання профільного комітету Верховної Ради як експерта під час підготовки мовних законопроектів?
– Ні. Мій профіль їм не подобався (сміється).

Якщо Володя Зеленський дійсно піде на вибори, я б безкоштовно почав працювати на те, щоб така людина стала президентом

– Ви б сказали, що за "Свободу" голосуєте, тоді б покликали (усміхається).
– Я міг би і не казати, за кого голосую. Це право кожної людини: голосувати і не піднімати це на прапор.
– За кого збираєтесь голосувати на майбутніх президентських виборах? Хоча я вже знаю, що ви відповісте (усміхається).
– Якщо Володя Зеленський дійсно піде, я б безкоштовно почав працювати на те, щоб така людина стала президентом.
– Ось як?! Чому?
– По-перше, він не має стосунку до старої еліти. Крім того, хлопець (я не кажу, що провінційне, Кривий Ріг – це не провінція, велике місто) приїхав до Києва і за короткий час зробив стільки... Це колосальна організованість. Його освіта не гірша, ніж у будь-кого з тих, хто може стати президентом. Я вірю, що він або [Святослав] Вакарчук найбільше зробили б на посаді президента. Це був би зовсім інший шлях.
– Ви ж пророк. Давайте зробимо прогноз: хто вийде у другий тур?
– Якщо не буде підтасовувань, то у другому турі (якщо Володя Зеленський усе-таки піде) будуть Зеленський і Тимошенко.
– Як ви думаєте, чим керуватимуться українці під час голосування?
– Це дуже загальне: "народ", тим більше український... Кожна людина зовсім не схожа на іншу, у кожного зовсім інші думки... Ні, так сказати, узагальненого народу, який однаково [думає]... Більшість буде голосувати від серця: подобається чи не подобається. Ми не та нація, яка буде [голосувати] головою. Тим більше, у нас багато "вершників без голови" (сміється)...
– Ваш син Євген зараз народний депутат. Ви б хотіли, щоб він став президентом?
– Ні (сміється).
– Чому?
– Тому що я бажаю своїй дитині...
– А раптом він захоче?
– Навіщо?!
– А якщо все-таки захоче, є у нього шанси, як думаєте?
– Як в Америці, так і в нас, шанси є у будь-якої людини із сильною волею, якщо на неї зроблять ставку магнати або олігархи. Думаю, у багатьох людей є шанси, і в нього теж. Але якщо я хочу щастя своїй дитині, то я не хочу, щоб він був президентом (сміється).
– Ви не хотіли б бути батьком президента?
– Сполучених Штатів (сміється).
– У вас же є шанси!
– Так, у мене двоє онуків – громадяни Сполучених Штатів. Я хотів би стати дідусем президента США (усміхається).
– У вас четверо онуків, четверо хлопчиків. Розкажіть, чим вони займаються.
– Усі займаються різним. Це буде дуже довго, якщо я про кожного буду розповідати.
– Є улюбленець?
– Це провокаційне запитання! Скажу так: найдорожчий – найстарший... Ну він перший, це як перше кохання, і з ним я провів найбільше часу. Але я так само люблю і Даниїла, і Жоржа, й Івана.

Я не бачу великої шкоди для України, якщо якісь території, які не хочуть бути українськими, від'єднаються, якщо географічно ми станемо меншими

– В інтерв'ю Дмитрові Гордону у 2005 році ви сказали, що наступною після Радянського Союзу державою, яка розвалиться, буде Росія. Чекаємо вже 13 років...
– Я ж не казав, що це відбудеться так скоро...
– То шанси ще є?
– Я сказав це не тому, що ненавиджу Росію. Рано чи пізно всі великі держави [розпадаються], як колись розпадалися імперії. Зараз змінюються критерії, за якими складалися країни. Тому такі держави, як Сполучені Штати та Росія, рано чи пізно повинні розпастися. Що таке The United States of America? Ми перекладаємо states як штати, але це країни. Сполучені Штати починалися із семи країн, які об'єдналися. Це фактично співдружність держав. Але сьогодні людям на півдні [США] не вигідно жити в одній державі з тими, хто живе на півночі. Так само, на жаль, розпадеться Італія. Головні чинники сьогодні: скільки та чи інша територія дає в бюджет, скільки їй потрібно енергії.

В одних країнах це буде відбуватися спокійно: як Чехія зі Словаччиною розсталися, – а в Росії буде вибух, тому що Росія залишилася імперією, до того ж у Росії є країни-анклави: Башкирія, Татарстан, Чечня... Крім того, у Росії є два російські народи: ті, хто живе до Уралу, і ті, хто живе за Уралом. Коли проводили референдум про повернення до п'ятої графи, то 90% росіян, які живуть за Уралом, на запитання "Яку національність ви запишете [в паспорт]?", відповіли "сибіряк". Тобто вони не асоціюють себе з іншими росіянами.

– Юрію Євгеновичу, я знаю, що маю відпустити вас назад до святкового столу, до більш приємного заняття, щоб ви продовжували святкувати день народження Олександра Злотника...
– Я хотів би повернутися до запитання про Донбас: я не бачу великої шкоди для справжньої України, якщо якісь території, які не хочуть бути українськими, [від'єднаються], якщо географічно ми станемо меншими. Щастя держави не в кількості територій, а в можливості зробити своїх громадян заможними і щасливими.
– Наступного тижня у вашій родині теж ювілей: ваша дружина Олександра Іванівна святкуватиме...
– Їй 70 років, вона не приховує свого віку, вона виглядає набагато молодшою...
– Дуже гарна, дуже тендітна...
– Вона як дві дружини: перша й остання (сміється).
– Прочитайте ваш улюблений вірш, який ви їй присвячували.

Коли місяць-чаклун, чародійник,
Мед янтарної темряви п'є,
Ти приходиш в мої сновидіння, 
Я приходжу в безсоння твоє

І кажу тобі: люба, кохана,
В час нічної п'янкої роси
Зав'яжи мої очі туманом
Неземної своєї краси.

Зав'яжи мені очі вологі
Неземною красою, щоб я
Більш не бачив на світі нікого,
Окрім тебе, кохана моя.

А коли ранок сяйвом прозорим
Доторкнеться до наших облич,
Не виймай із очей моїх зорі,
Залиши в них навіки цю ніч.

І хай кажуть: любов – то омана,
Все одно в час п'янкої роси
Зав'яжи мої очі туманом
Неземної своєї краси.

– Я вам дуже дякую за це інтерв'ю.

– І я вам теж! 

Джерело