Останній тиждень провела в готелі, вщент заповненому росіянами. Я ніколи у Львові не чула, щоб кожна друга мама так дико спілкувалася із дитиною…

09 вересня 2018 р. 11:40

Нікогда ми нє будєм братьямі…

Я раніше не сильно впритул зустрічалася із що не є моск**лями. Останній тиждень провела в готелі, вщерть заповненому саме ними.

На більше 1,5 сотні номерів – лише три україномовні (одна із них наша).

Що мене вразило… Їхнє спілкування з дітьми, їхні перекури обличчям до дво- трирічних і менших діток…

Я ніколи у Львові не чула, щоб кожна друга мама так дико спілкувалася із дитиною… Виключно криком і зверхньо.

– Ти, зараза малая, гдє твой папа?

*******

– Єлісєй, бистра в номєр!!!

– Пачєму?

– Патаму што морда нафіг сгаріт!

********

– Ангєєєлііііна, нєгадяйка ти такая!

******

– Я тєбя сєйчас спать пакладу, а ми всє купатса пайдьом… А ти будєш у меня да вєчєра спать, ідіот ти такой!

В передостанній вечір вразила дівчинка. Почала знайомитись із Златкою. Я їй відповідаю, що Злата не говорить російською.

– А пачєму? – дивується мала.

– Патаму што она с України.

– А, ясно, а я із Харькова…..

Tania Dziama

Джерело

Читайте також