Його сьогоднішній контакт із президентом Зеленським — дуже на часі. Російський агресор не соромиться грати м‘язами на наших кордонах. У Кремлі продовжують розігрувати карту української капітуляції. Путін збільшує ставки і, певне, розраховував на близьку перемогу.
Тепер, коли в гру увійшов давній друг України, найбільш досвідчений і обізнаний в українських справах Глава Білого дому, українська боротьба отримала таку необхідну і вчасну «вакцину» від російського агресора.
А українська влада — чіткі та зрозумілі сигнали щодо очікувань на шляху необхідних реформ. Передусім у сфері боротьби з корупцією, верховенства права, справжньої судової реформи, забезпечення демократичного розвитку України на засадах політичної конкуренції, а не інструменталізації владних впливів.
Трагічний контекст першої телефонної розмови, пов’язаний із тривожним розвитком безпекової ситуації у протидії російській агресії, не підміняє вагомого значення контакту Вашингтону з Києвом на найвищому рівні.
Попереду багато роботи, в якій ключовими залишатимуться наша незламна єдність і солідарність!