Пост, який назрівав-назрівав, і, таки, визрів!
Прелюдія).
Минулого місяці один з акторів «Вар’яти-шоу», Віталій Тильний, спільно з друзями з тернопільського регбійного клубу «Терен», зробили хорошу справу – пішли і здали донорської крові на потреби онкохворих дітей.
Ми виставили пару фоток про це на офіційних ресурсах «Вар’яти-шоу» у ФБ та інстаграм. Ну бо подібні речі можуть когось мотивувати до подібних вчинків. І розпочався фестиваааааль!
«А обязательно пиариться?», «добро любить тишу», «хороші справи роблять мовчки» і ще трохи подібних «позицій».
Віталік, звісно ж, засмутився. Ну, бо виглядало ж, все, дуже гарно. Здорові, брутальні хлопи-регбісти, пішли здати кров для діток. Чим не приклад для наслідування?
Але ні, блін. Завжди знайдеться якесь папугоподібне, яке, сидячи на жердинці замість «піаааастри-піааааастри», крикне «піааааар, піаааааааар»!
Я цю історію вже проходив неодноразово і давно абстрагувався. Але, все одно, часом, можу психонути.
Збереш грошей, купиш щось для Армії, повезеш на фронт – піариться на солдатах. Зібрав кошти на Патреоні, купив захисні костюми для лікарів – піариться на медиках. Спільно з реабілітаційним центром «Крок назустріч» організовуємо щороку виїзди дітей ветеранів АТО у літні табори (серед них і сироти) – піариться на дітях.
Я знаю, що зараз позбудусь кілька тисяч підписників, які вважають за нормальне постити десь у коментах ось цю уродську табличку про «добро і тишу». Я не можу вживати нецензурну лексику у себе на сторінці, позаяк, у мене багато неповнолітніх підписників, та й мама каже, що Притулам не пасує послуговуватись такою лексикою публічно. Але те, що я хотів би написати, перекликається за змістом із текстом, на кшталт:
Як же ви набридли зі своїми повчанням, шановні моралісти у брудній спідній білизні, яких я волів би бачити на пішому маршруті в генітальні далі!
Ви хочете займатись благодійністю тихо? Займайтесь – прапор в руки! Але якого біса ви вирішили, що маєте вказувати комусь, як це робити? Особливо людям, які працюють у публічній сфері?
Чи уявляєте ви, скільки дитячих життів врятувала Маша Єфросініна у співпраці з фондом «Твоя Опора»? Мені байдуже ваше ставлення до неї, як щоу-бізнесової персони. Просто загугліть чим вона займається.
Ви критикували Тараса Тополю за те, що він критикував гут «Go A», а ви не забули йому подякувати за все те, що він робив для 72 бригади і, загалом, для всіх вояків, коли тестував на полігонах броніки різних видів, марок і т.д.?
У всьому світі зірки кіно та шоубізнесу займаються публічною благодійністю. Вони жертвують купу грошей у фонди боротьби з раком та СНІДом, допомагають постраждалим від стихійних лих і голодним дітям Африки. І ніхто не кричить їм про те, що вони піаряться. БО В НОРМАЛЬНИХ КРАЇНАХ – ЦЕ НОРМАЛЬНИЙ СТАН РЕЧЕЙ!
Публічна людина несе трошки більше відповідальності і має показувати правильний приклад для наслідування. І у людей, закордоном, коли вони починають заробляти великі гроші, не стоїть питання чи мають вони жертвувати на благодійність! Стоїть питання – обрати напрямок! Бо людина з дитинства росте оточена прикладами: великий бізнес – завжди соціально відповідальний, мільярдери – найпотужніші меценати, зірки шоубізнесу – публічна благодійність, мама з татом – полюбому у якихось благодійних проектах місцевої громади! І це НОР-МАЛЬ-НО!
І тільки в нас є величезна кількість людей, які починають нав’язувати власне бачення такої діяльності. І я готовий битися об заклад, що окрім тих, хто дійсно займається тихою, непублічною благодійністю, серед тих, хто постить цю картинку, є ще дуже багато людей, які, насправді, мають таке ж відношення до благодійності та якихось соціальних проектів, як я до процесу власної беатифікації.
Просто так легше виправдовувати свою пасивність, бездіяльність, відчуття провини. Хтось робить, а я – ні. Ну то на тобі гівна на вентилятор, благодійник! Тихо роби, чуєш?! Бо якщо я нічого не роблю і ти будеш робити тихо, то, в принципі, ми займаємось приблизно одним і тим самим – мовчимо у хустиночку.
Тому давайте зробимо таким чином.
Якщо ви вважаєте, що людина, яка працює в медіа і третину свого життя займається дитячими будинками, реабілітаційними центрами, підтримкою військових чи медиків, робить це не тому, що вважає це нормою свого життя, а піариться, то давайте тихо мирно розійдемось. Ви зробите добру справу – просто відпишетесь. І зробите це тихо, як і любите. Ну, щоб не піаритись на відписці))).
А якщо ви розумієте, що всі ці щомісячні звіти по грошах, фотки з придбаним для військових чи медиків – це необхідність відзвітувати перед людьми, які хочуть бачити, куди були скеровані гроші, які вони пожертвували, то давайте дружити далі.
І не «зафукуйте» публічних людей за добрі справи, які вони роблять публічно. Краще приєднуйтесь.
Будьте здорові!