OBOZREVATEL поспілкувався з лікарями-нелегалами і з'ясував, як працює чорний ринок. "Мій гонорар - мільйон"
- А що потрібно від мене?
- Нічого, тільки бажання допомогти. Квиток я куплю, - відповідає лікар медичного дослідницького центру трансплантології в Москві Тетяна.
Більше, ніж бажання допомогти (або заробити), чорних трансплантологів цікавить здоров'я донора. Відразу після короткого обміну люб'язностями лунають головні питання: "група крові?", "вік?", "п'єте?", "наркотики?". Іноді запитують про ВІЛ-статус, хронічні захворювання і навіть про досвід одностатевих стосунків.
Чим багатший пацієнт, тим більше у нього вимог. Одні хочуть печінку від молодого і високого, інші - від віруючого, який щиро бажає допомогти. Торгувати органами в Україні, як і в усіх країнах СНД, заборонено. Окремі лікарі, які нібито "хочуть допомогти пацієнтам", погоджуються за суму з шістьма нулями не тільки провести операцію, але й знайти, обстежити і домовитися з донором. Кваліфікованих трансплантологів в Україні небагато.
Більшість оголошень від нібито покупців розміщуються з ЄС. Але насправді серед десятків шахраїв вдалося знайти лише одну серйозну пропозицію - з Російського центру трансплантології. Ціни на органи в країні-агресорі в кілька разів нижчі, ніж у ЄС. Але на заході трансплантація легалізована, тому попит там менший.
- Я оплачу квиток, ви до мене приїдете, пройдемо обстеження. Якщо все добре, отримаєте частину суми і повернетеся додому. 12 вересня знову до нас, а 13-го має бути операція, - продовжує Тетяна.
Заможні пацієнти самі приходять до таких лікарів і благають про допомогу за будь-які гроші. Лікар ризикує більше від усіх, тому після однієї операції може вирішити квартирне питання або відкрити приватну практику. Але потік пацієнтів зростає разом із сумами, а відмовлятися від таких грошей складно.
Корумповані політики і навіть нечисті на руку міністри позаздрили б доходам чорних трансплантологів. За одну таку операцію вони отримують близько 800 тис. грн. Донор заробляє приблизно стільки ж. Але якщо пацієнт може пожертвувати нирку всього лише раз у житті, то лікар здатний робити такі операції хоч щотижня, аби органи знайшлися.
Продати нирку не складніше, ніж зняти дешеву квартиру у Києві з ремонтом і біля метро. Оголошення, випадкові знайомі, які знають потрібні контакти, запит на форумах і в соцмережах. Кілька годин, десятки шахраїв - і покупець знайдений.
Щоб прискорити процес, ми не тільки обдзвонювали оголошення, але і розміщували власні пропозиції з електронною поштою на спеціалізованих форумах. Повідомлення залишили від імені молодого, високого і непитущого житомирського спортсмена, який дуже хоче допомогти врятувати чиєсь життя і купити квартиру у Києві.
І відповідь не забарилася. Листи з пропозиціями почали приходити практично відразу ж. У найкоротшому з них було всього лише три слова: "Ваш номер телефона?". Лист надіслав якийсь Кирило. На відправлений номер буквально за 20 хвилин прийшло смс: "квитки куплю, реабілітація за мій рахунок, дуже треба допомогти людині. Ціна питання - 60 тис. дол. Телефонуйте в будь-який момент +38...".
Так ми і познайомилися з Тетяною. Її зацікавила моя нирка, а мене - її незаконний бізнес. Вона обережно добирає кожне слово. Замість "заплачу" - "віддячу", не "продам нирку", а "допоможу хворій людині". Єдина необережна фраза: "зробимо вам документи про спорідненість, проблем не буде". Без такого папірця лікар не має права піднімати скальпель над потенційним донором. Хворому може допомогти лише кревний родич, а якщо у нього інша група крові - час звикати до землі. Трансплантація від чужої людини - заборонена законом.
- А якби твій син помирав, ну ти б хіба не допоміг? Допоміг би! Це корисна справа! Зара одні маргінали лізуть, але вони на шахраїв натрапляють і все на цьому. Справжнього реципієнта, не кидалово, в інтернеті так просто не знайдеш, - ділитися досвідом 35-річний Максим.
За його словами, операцію з пересадки 1/2 частини печінки він переніс ще три роки тому. Ми познайомилися з ним на форумі для донорів. Там він роздає поради початківцям і викриває шахраїв.
- Ну що ти брешеш? Тобі ж таки не зуб виривали! За тиждень неможливо відновитися. Два місяці триває лікування! Подзвони мені, і я за два питання зрозумію, що ти шахрай! - публічно сперечається Максим у відповідь на чергову пропозицію
- А у тебе була операція? І скільки ребер видалили? - не здається співрозмовник.
- Мені не на м'ясокомбінаті робили!
Такі суперечки тривають цілими днями. На отримані за печінку гроші Кирило купив мотоцикл, перстень для вже колишньої нареченої. А решту просто прогуляв. Зараз він не працює і думає про те, як оформити інвалідність - знайома мами обіцяла допомогти.
На тлі десятків повідомлень "не вірте, вони просять передоплату за аналізи і зникають!" історія Кирила видається успішною. Але у тих, кому він роздає поради, поки ще дві нирки і ціла печінка. "Продам нирку за мільйон", "стану донором частини печінки або нирки, молодий, здоровий", "допоможу донорством нирки, терміново", - медичні сайти з дошками оголошень і спеціалізовані форуми переповнені подібними повідомленнями.
Закон ціною в тисячі життів
Чорний ринок трансплантології існував й існуватиме доти, доки такі операції не узаконять. Різниця лише в тому, що зараз більшість не наважується, не знаходять потрібної суми, щоб піти на чорний ринок або зробити операцію за кордоном. Тоді як інші заробляють на цьому мільйони. Мою нирку оцінили у $60 тис. І на чорному ринку це вважається непоганою ціною. Можна знайти оголошення, де за цей самий орган нібито віддадуть 350 тис. євро, але найчастіше вони обмежуються проханням надіслати 800-2000 грн для оформлення документів, запиту в клініку ну або просто "про всяк випадок".
"Кошти - це гарантія, що ви адекватна людина і це перевірка вашої осудності. Пам'ятайте, люди, які продають органи, відносяться до категорії неблагополучних, вибачте, але це правда. Вартість оформлення дійсно відповідає вказаній сумі. Не отримаєте ви нічого, переступивши через цей бар'єр недовіри. Ми ж працюємо чесно і на результат, але результат має стосуватися обох сторін ", - пояснила потенційний покупець Ірина необхідність надіслати їй кілька тисяч гривень. Звісно, після отримання грошей дівчина просто б зникла. Більше того, під різними іменами, вказуючи одну і ту саму пошту, "Ірина" іноді просить нирку для себе, іноді для клініки у Німеччині, а іноді виступає посередником таємного і дуже багатого клієнта.
На одне спражнє оголошення - десятки шахраїв. Правда, ще невідомо, що краще - позбутися кількох тисяч гривень, але залишитися здоровим, або ж потрапити в руки "чорних трансплантологів".
Прийнятий закон - лише початок. Щоб пересадити органи померлої людини, за життя у неї треба отримати дозвіл. Для цього держава має провести роз'яснювальну кампанію і пояснити українцям, чому після смерті мозку їм вже буде все одно, чи потрапить їхня нирка у труну, чи врятує життя людини. І в першу чергу майбутнє трансплантології залежить від лікарів, які ще за життя повинні делікатно запитати у пацієнтів, чи згодні вони після смерті стати донорами.