У середу, 25 липня, відзначається народне свято Прокл Плакальник (за старим стилем – 12 липня). При цьому віруючі православні вшановують пам'ять святих мучеників Прокла та Іларія, які загинули за віру в 2 столітті. У давні часи слов'яни сприймали росу не просто як ранкові крапельки води, тому що її нічна поява було результатом дружби двох стихій — землі і води. Також ходили легенди, в яких роса іноді була у вигляді напівптиці-напівдіви, яка припадає до землі в тузі за своим колишнім життям у людському вигляді. У народі вірили, що роса – це сльози луки.
«Ранкова роса — добра сльоза: нею луг вмивається, вночі прощається», - говорили люди.
Головні заборони на Прокла Плакальника
Колись було прийнято вважати, що росу ночами «сіють» зірки або русалки, а ще вона не що інше, як піт або видих землі.
З зародженням православного християнства роса на траві стала називатися сльозами Богородиці, «сльозами розчулення, співчуття і чистоти». Наші предки говорили, що Божа роса Божу землю кропить. У народі священномученик Прокл отримав прізвисько Плакальник, оскільки з цього дня вже випадають великі роси.
«На Прокла поле від роси промокло», — говорили люди, поспішаючи зібрати свій урожай до того, як він стане псуватися від підвищеної вологості в полі. Сидіти вдома і байдикувати в цей день вважалося великим гріхом. Ще не рекомендувалося вживати в їжу цукор. Так, селяни намагалися поспішити і з заготівлею сіна, бо «проклова роса — сіногнійна». До цього свята треба було встигнути «висушити сіно грядушками і скласти в копнушки».Знахарі радили 25 липня всім без винятку вмиватися росою і протирати нею очі.
Наші предки вірили, що цей ритуал дасть обличчю і тілу красу і силу, очам – здоров'я, а розуму додасть ясності та спокою. Такими ж властивостями, на думку знахарів, мала і дощова вода на Прокла, тому якщо з ранку йшов дощ, то обряд збирання вологи проводився точнісінько, як і з росою. При цьому в народі по росі судили і про погоду на найближчі дні. Сильна роса й туман на світанку віщували теплі і сонячні дні. Якщо на Прокла не було ні роси на полях, в низинах — це було вірною ознакою наближення негоди.