Сьогодні в тролейбусі послав за відомою адресою товстого урода років п’ятдесяти, який допитувався (не в мене): “вот скажитє мнє, прі чьом Одєсса к тому Голоду? – і продовжував: – Ну било там что-то такоє с укрАінцамі, но Одєсса всєгда била ситая і довольная – ето же одін із главних россійскіх городов”. Обрані “жертви”, жінки, з якими він хотів подискутувати, мовчали. Урода це не зупиняло. Якийсь час я терпів, але коли опудало заявило: “нє било нікакого Голодомора, ето всьо йо***иє нацикі воду мутят”, терпець урвався…

Воно навіть хотіло битися.

Я теж був не проти.

Але знайшлися “миротворці”…

“Публіка” розділилася. Хтось вважав, що “правільно говоріт, еті свідомиє уже совсєм задралі”, а хтось констатував: “вот дєбіл, Голодомора у нєго нє било, слушай, по тєбє відно, по твоєй харє, што у тєбя нє било, правільно мужчіна єго послал”…

А взагалі, це я щось уже добрий став. Наступного разу, якщо мені, людині, в бабусі якої (по маминій лінії) Голодомор забрав життя двох сестер, а в діда (по татовій) московські гниди просто розстріляли батька, який намагався роздобути для сім’ї хоч якусь їжу, хтось розповідатиме, що Голодомору не було, чи що “люди стали жертвами неврожаю”, я, напевно, відразу ж застосую силу…

Будьмо сильними і рішучими!

Жодного замирення з ворогами!

Сергій Бригар