Стою на тролейбусній зупинці. Підходить такий актівний усміхнений мужчінка пенсійного віку, і до мене:

– Вот туда поехало 7 тролейбусов, а оттуда ни одного нет.

– Приїдуть.

– Да нет. Мутят что-то. Порошенко опять мутит.

Від несподіванки і польоту фантазії співбесідника, я аж заклякла))Потім кажу:

– Да, Порошенко с Зеленским держат на конечной 7 тролейбусов.

– Ну да!

А тут мене вже понесло:

– Мутят те, кто окурки бросают мимо мусорника, те, кто дает и берет взятки при всех Президентах, те, кто в судах мутные решения принимают. Но это не Порошенко и не Зеленский, а люди наши, Вы и я…

Чоловік наче розчинився в просторі…

Але від мутного разума його аж випаровування лишилося. Коли ж народ щось сам почне змінювати життя,

а не чекати Царя?

Римма Зюбіна