На що варто звернути увагу і чого очікувати від Москви – OBOZREVATEL запитав у російського опозиційного політика в рамах щотижневої рубрики "Інша Росія" із Леонідом Гозманом.

– У зв'язку з отриманням Україною Томосу російський президент Володимир Путін заявив, що це є прямим втручанням держави в справи церкви, а також висловив свої побоювання про те, що переділ релігійної власності в Україні може набути "кривавого характеру". Як ви вважаєте, які будуть подальші кроки Кремля із розхитування релігійної незалежності України?

– Набуття Томосу – це добре для України, і вкрай неприємно для нашого керівництва із двох причин: по-перше, з суто прагматичних, річ у тому, що РПЦ, на жаль, не є церквою у повному розумінні слова, вона є певним департаментом адміністрації президента РФ. Як державна структура, вона була створена ще Йосипом Сталіним у 1943 році.

РПЦ була і буде інструментом впливу нашого керівництва на ті країни, на території яких розташовані наші парафії. Відповідно, ослаблення РПЦ – це ослаблення можливостей нашого впливу, тому вони незадоволені отриманням Україною Томосу.

Крім того, вони ще не задоволені з ідеологічної причини, адже для них вкрай складно визнати Україну незалежною державою. Ось із усіх радянських республік найважче це відбувається у відношенні до України та Білорусі, але щодо вас навіть важче. Тому ось ці всі нав'язливі розмови про те, що ми один народ, у нас одна мова...

Цілком очевидно, що росіяни і українці – це не один народ, це різні культури, різні мови, і українська мова набагато ближча до інших слов'янських мов, ніж до російської.

Їм важко це визнати, тому такий релігійний відхід, він теж для них вкрай неприємний. І ось що вони можуть у цьому випадку зробити. Мені здається, тут можливі три лінії поведінки. По-перше, вони будуть тиснути на священиків МП, щоб вони в жодному разі не приєднувалися до ПЦУ, і поки, на мою думку, це робиться досить успішно.

Церемонія вручення Томосу про автокефалію Православній церкві України в СтамбуліПоділитися
зображенням
Церемонія вручення Томосу про автокефалію Православній церкві України в Стамбулі

По-друге, звичайно вони зацікавлені у тому, щоб в Україні відбувалися якісь неприємні події і, наприклад, ваші відморозки, націоналісти влаштовували якісь бійки, провокації навколо церков.

По-третє, вони намагатимуться впливати і вже впливають на різні церковні організації, перш за все на помісні православні церкви для того, щоб ті негативно поставилися до вашого вибору, або принаймні дистанціювалися від того, що відбувається зараз в Україні. Ось за цими трьома напрямками вони будуть працювати.

– Путін також заявив, що раніше українська церква була незалежна, а тепер буде залежати від Туреччини? Як ви вважаєте, так і станеться?

– Не можу не помітити, що водночас Володимир Путін використовував такі вирази, як: "турецький патріархат", який у контексті звучить досить принизливо. Щрнайменше варто висловлювати повагу існуючим, визнаним у світі організаціям, зокрема до Вселенського Патріархату. Він ніякий не "турецький", він Вселенський.

І знову ж таки, для мене дуже сумно, що наш президент у розмові чомусь образив Вселенського патріарха Варфоломія, сказавши, що той діє за вказівкою американців і заради грошей. Він звинуватив Варфоломія у користі, і що він намагатиметься отримати від України гроші.

Церемонія вручення Томосу про автокефалію Православної церкви України в СтамбуліПоділитися
зображенням
Церемонія вручення Томосу про автокефалію Православної церкви України в Стамбулі

Це все неправильно. Але що стосується залежності, як я розумію, поки в статуті нової церкви закладений досить сильний зв'язок із Вселенським патріархатом. Це зроблено, тому що це нова церковна організація, поки недостатньо сильна, недостатньо загартована, і так спокійніше насправді.

Я думаю, що поступово ПЦУ буде отримувати все більше прав, і врешті-решт стане нормальною помісною церквою, як і інші. Зрозуміло, для цього потрібні будуть висока відповідальність і адекватність від владики Епіфанія та інших керівників нової церкви. Зараз перехідний період, і це нормально.

– Раніше ви говорили: якби у кремлівської влади були мізки, вони мали б повернути захоплених у полон українських моряків до Нового Року. Дива так і не сталося. Як вважаєте, які у Кремля плани на них?

– По-перше, українських моряків варто було б визнати військовополоненими, якими вони і є. Вони були взяті у полон у відкритому бою. Якщо говорити про те, хто відповідальний за це зіткнення, мені здається, що переважно відповідальність лежить на Росії. Але Путін цього визнавати не хоче, тому і не дає їм статус військовополонених.

Наскільки я знаю, статус військовополонених означає визнання війни, за фактом. Коли військовий корабель РФ атакує військовий корабель іншої країни, і в результаті з'являються поранені й полонені, то вони хто? Звісно, військовополонені.