Сцена починається з того, як у кабінет співробітника поліції вбігає Степан Казанін, в образі громадянина, який дуже стривожений ситуацією і хоче отримати допомогу від фахівця. Він наштовхується на байдужість копа, якого грає Володимир Мартинець. У нього скоро закінчується зміна і він не бажає брати чергову справу, з якого потім і розбиратися належить.

“Тихо-тихо, просто не говори про те, що у тебе сталося” – просить поліцейський.

Правоохоронець просить потерпілого по-людськи домовитися, щоб той його “не вантажив” своєю пригодою. Далі і зовсім пропонує гроші, за те, щоб той не говорив нічого.

“Я тобі пропоную наркотики і гроші” – так він намагається умовити потерпілого, а коли і це не діє, то вже згоден навіть віддати йому дівчат з СІЗО і ключі від автомобіля.

Щоб потягнути ще час поліцейський розповідає історію з Титаніку, але підносить це так, ніби все сталося саме з ним, а коли громадянин розкриває брехню копа, то час його зміни вже минув і він поспішає передати її своєму напарнику – Євгену Кошовому.

Змінник точно так само не бажає вислуховувати потерпілого.

“Ви ж спілкувалися з моїм напарником? Раз спілкувалися, то йдіть додому і вашу справу буде розглянуто в установленому порядку. Ти почав з Івановим цю справу, з ним і закінчуй. Я не хочу влазити у ваші відносини“.

Потерпілий намагається звернутися до совісті копа:
– Ви просто не хочете працювати. Теж мені нова поліція. Реформували, реформували… В Європу вони хочуть”.

Але такий спіч призводить до зворотної реакції:
– Хочеш в Європу? Так давай пососемся з тобою.

Історія закінчується тим, що все вирішується успішно. У потерпілого вирішується проблема: вкрадену сумку знаходять. Він повідомляє про це копам, викликаючи їх сміх і поспішає вийти з відділення.

Мініатюра закінчується тим, що поліцейські вирішують, як їм провести робочий день. “Всі службові машини, виїжджаємо куди завгодно і шукаємо кого завгодно“.

Пише - bbc-ccnn.com