Слово — це не будь-яка звукова енергія. Це символічна дійсність, яка несе сама в
собі, об’єднує в собі, реальність, яка виражається. Слово, що промовляє Святе
Ім’я Ісуса, приносить присутність Ісуса. Слово благословення, приносить із
самим собою благословення. І слова прокляття, матюки, якими ми зловмисно
проклинаємо, лаємо, — не є пустим звуком (atus vocis), але мають свої жахливі
наслідки.
Ніхто, абсолютно ніхто не повинен проклинати, матюкатися. Хто проклинає,
матюкається, той стає інструментом диявола. А прокляття — це не говорити
лише зле, або говорити про когось погано, що є гріхом; це засудити когось або
щось до знищення. Прокляття, матюки є тяжким гріхом.
Проклинати, матюкатися — це так, якби плював вгору. Першим, хто страждає від
цього зла, є той, хто це робить. Прокляття, матюки — це плід серця далекого від
Бога. Немає ніякого виправдання для віруючої людини, навіть, якщо в світі є всі
підстави для того, щоб вона могла проклинати.
Святий апостол Яків повчає у своєму листі:
„БЛАГОСЛОВЛЯЙТЕ ТИХ, ЯКІ ВАС ПРОКЛИНАЮТЬ, МОЛІТЬСЯ
ЗА ТИХ, ЩО ВАС ЗНЕВАЖАЮТЬ“ (ЛУКИ 6, 28).
„КАЖУ БО ВАМ: ЗА КОЖНЕ ПУСТЕ СЛОВО, ЯКЕ СКАЖУТЬ ЛЮДИ,
– ДАДУТЬ ВІДПОВІДЬ СУДНОГО ДНЯ ЗА НЬОГО. БО ЗА
СЛОВАМИ ТВОЇМИ БУДЕШ ВИПРАВДАНИЙ І ЗА СЛОВАМИ
ТВОЇМИ БУДЕШ ЗАСУДЖЕНИЙ“ (МАТЕЯ 12,36-37).
„ЯЗИК, ВМІЩЕНИЙ СЕРЕД НАШИХ ЧЛЕНІВ, БРУДНИТЬ УСЕ ТІЛО
Й ЗАПАЛЮЄ КРУГ НАШОГО ІСНУВАННЯ, ЗАПАЛЕНИЙ І САМ
ВОГНЕМ ПЕКЕЛЬНИМ… НИМ МИ БЛАГОСЛОВЛЯЄМО БОГА Й
ОТЦЯ, І НИМ ПРОКЛИНАЄМО ЛЮДЕЙ, ЩО СТВОРЕНІ НА
ПОДОБУ БОЖУ. З ТИХ САМИХ УСТ ВИХОДИТЬ

Тому справа є зрозумілою та простою. Як джерело не може дати прісну і солону
воду в той же час, так само віруюча людина, не може благословити Бог, а потім
проклинати ближнього. Коли християнин має Бога у своїй душі та серці, він
живиться Богом в Причасті та роздумує над Його Словом вночі і в день,
неможливо, щоб з його уст виходили прокляття та матюки, тому що уста
промовляють з повноти серця (Матея 12,34)

Пише - otozh.com.ua