“Макаревича: Андрій Вадимович, Крим не продається
Розумієте, ніде – ні в Україні, ні в іншому нормальному світі – така розмова в принципі неможлива. Як і серед пристойних людей – завжди і всюди. Уявити, щоб щось таке в свій час сказав би Сахаров, – неможливо. А вони обговорюють саму таку можливість, вважаючи це порядним. Для мене ж це – прояв російського расизму в широкому сенсі цього слова. Говорити про Крим, «не помічаючи» кримських татар, приблизно так само пристойно, як про Ізраїль без євреїв. Такий етичний холокост.
На жаль, але абсолютно дике, печерне «меркантильне питання» про Крим піднімається вже не в перший раз. Але людині не з печери тут по суті нічого коментувати. Що значить «купити Крим»? А кримські татари – їх теж купити як кріпаків? Не можна говорити про Крим як про речі. Крим – це Батьківщина кримських татар. Не можна продавати людей. Коли Пінчук запропонував здати Крим в оренду, я запропонував у відповідь, щоб він здав в оренду, в рабство своїх родичів. Адже, якщо моїми родичами розплачуватися з Росією можна, то чому його родичами не можна?
Такі «вкидання», навіть прийняті суспільством в багнети, розраховані на те, що ідея оселиться в головах людей. Як ракова пухлина, вона дасть метастази в суспільній свідомості, люди до неї звикнуть і надалі будуть не заперечувати, а всього лише торгуватися.
На пропозицію так чи інакше «продати маму» потрібно відповідати не уточнюючими запитаннями, навіть не обурюватися, а зі сходів спускати.”
Айдер Муждабаев