Талановитий артист імпровізує у своїх творах та передає до слухачів через музику свої емоції. Ярослав лише починає свій творчий шлях, але шанувальників ледь не щодня збирає докупи на місцевих площах. Артист обожнює вуличну музику, втім часто грає з оркестром та іншими піаністами-новаторами
Перші пориви до музики в Ярослава з’явилися ще у п'ять років. Тоді в його родині був акордеон і чорно-білі клавіші зацікавили хлопця.
Коли ж майбутній музикант лише пішов до першого класу, то у школі познайомився з фортепіано. Хлопець розповів, що інколи йому давали пограти на тих клавішах, які манили його ще з дитинства. Тоді малий Ярослав і попросив батьків віддати його до музичної школи.
Перед тим як іти на навчання, хлопець займався з репетитором і згодом пішов спробувати свої сили до школи імені Лисенка. Згадує: "Там мені сказали, що в мене абсолютно немає слуху, що я ніколи не стану музикантом і ми марно витрачаємо свій час. Тож я пішов в іншу – музичну школу №26, де слух у мене все-таки знайшли і я провчився там три роки". Пізніше Ярослав вступив до Академії мистецтв, де провчився ще шість років і вже потім почав займатися з педагогом особисто. Його вчитель Євгенія Шелестова підштовхнула Ярослава до участі в змаганнях.
"Мені дуже пощастило з педагогами. Вони дали мені можливість подорожувати Європою, брати участь у різних конкурсах і побачити цей світ мистецтва ізсередини", – розповів піаніст.
На конкурсах юнак побував в Італії, Іспанії, Франції, Німеччини, Чехії та інших країнах. Хлопець каже, що це дало йому великий поштовх до розвитку і створення авторської музики. В Україні брав участь у Міжнародному інструментальному конкурсі Євгена Станковича. На підготовку пішло кілька місяців. Ярослав Олійник
Відчувши любов до сцени, хлопець вирішив вступити до Консерваторії. Через підготовку до вступу, каже артист, страждало навчання в школі та його атестат, адже весь свій час Ярослав віддав музиці.
Вступивши в Консерваторію, юнак зрозумів, що йому близьке академічне направлення в музиці. Та все-таки хотів творити щось своє, грати власні твори. Тому згодом прийшов до того, що став ще й композитором.
"Мій стиль – це симфонічний рок. Я навчався в Академій і Консерваторії, тому академічна музика на мене певним чином вплинула. Я справді люблю класичну музику і симфонії, але одночасно мені подобається рок – за його драйв, який тебе розриває зсередини. Тому я намагаюся об'єднувати ці два напрями", – поділився Ярослав.
Сьогодні артист грає на площах Європи та із симфонічним оркестром в Україні. Встиг виступити з такими піаністами як Євген Хмара та Павло Ігнатьєв. Також працював із молодими співаками, які лише починають кар'єру на українській сцені.
Молодий композитор об'їздив уже з десяток країн. Виступає на площах із своїм синтезатором, на якому видніється український прапор з його іменем, та двома колонками. Так артист знаходить свою публіку і каже всім, що він з України.
"Зараз я подорожую і намагаюся якомога більше спілкуватися з людьми, яким це цікаво. Вже маю аудиторію за кордоном, яка слухає і приїжджає на мої концерти в Україну", – розповів Ярослав. Ярослав Олійник
Хлопець зізнався, що не завжди знаходить свого слухача. Так у Бельгії, в Брюсселі біля торгового центру він грав протягом години, де повз нього пройшло близько 10 тис. людей, втім зупинилося послухати лише декілька.
"А якось я грав на центральній площі, також у Брюсселі, де двоє хлопців між собою щось не поділили і почали кидатися пляшками, летіли через мене. А я грав, бо треба ж продовжувати. Бували різні випадки, але без труднощів неможливо", – згадує артист.
Коли Ярослав їде в якусь країну, він запам'ятовує найгарніші ландшафти, а потім вдома відтворює свої враження в авторських музичних творах. Каже, що всі поїздки надихають його грати щось нове, імпровізувати.
"Коли я виходжу на вулиці, намагаюся не просто пограти чи своє хобі проявити, я роблю з цього повноцінний виступ. Для мене вулична музика стала частиною мого життя. Я спробував, і це просто поглинає мене. Кожен може підійти до тебе, поставити запитання, і інколи мені це навіть більше подобається, ніж грати на сцені. У вуличній грі є своя особлива фішка", – зауважив музикант.
Втім крім вуличної гри, Ярослав Олійник уже встиг провести кілька власних концертів, один з яких називався "Час змін". Хлопець присвятив його загиблому батьку, учаснику АТО. Війна Сергія Олійника не забрала, його підступно зарізали ножем у центрі Києва. Нині Ярослав і його родина шукають підтримки, щоб убивцю все ж засудили і не відпустили.
"Я дивлюся на себе і дивуюся, як я змінився за останні 1,5-2 роки, абсолютно нова людина. У моїй підсвідомості також прийшов час змін. Своїм концертом я хотів просто показати слухачам, пояснити: хоч би що відбувалося в нашому житті, ми повинні бути щасливими і цінувати те, що маємо. З оркестром я зіграв свої власні авторські композиції, а також кілька каверів. Всі сказали, що їм сподобалося. Це надихає мене працювати далі", – поділився думками Ярослав. Ярослав Олійник
Молодий композитор каже, що попри труднощі життя, вважає себе щасливою людиною. Він щодня дякує, що він живий і здоровий, і що має змогу займатися своєю улюбленою справою. За словами Ярослава, родина його дуже підтримує, а шанувальники надихають на подальший розвиток.
Наприкінці серпня Ярослав їде до Європи – знову виступати на площах і тішити туристів із різних країн своєю музикою. Завершити турне планує у Франції. Опісля повернеться в Україну і готуватиметься до власної шоу-програми, яку презентує вже незабаром.