Юлія Юріна народилася і до 18 років прожила у місті Анапа на Кубані. Там вона з раннього дитинства відвідувала ансамбль козацької пісні “Соловейко”. За довгі роки участі у колективі, по-суті, української народної пісні дівчина встигла всім серцем палко полюбити українську культуру. Тож нині вона, не замислюючись зайвий раз, ідентифікує себе українкою.

Кардинальний злам у її світогляді почався, коли артистка спершу тільки час від часу відвідувала нашу країну з виступами, а тоді 2012 року переїхала назовсім. Навчаючись у Києві, Юля встигла стати свідком Революції Гідности та війни, котру Росія підступно почала проти України 2014 року. Нині вона обірвала практично всі зв’язки з країною-агресором. В такий спосіб артистка довершила розпочатий ще у студентські роки процес сепарації від колишнього життя. Навіть практично повністю обірвала контакти з батьками.

На сьогоднішній день Юріна продовжує боротися за отримання українського громадянства, про що серед іншого, й розповіла.

«У кожного з нас своя сольна кар’єра»

– Юлю, ви недавно знову об’єдналися зі своїм колишнім колегою по гурту Yuko Стасом Корольовим для проведення наступного року в березні концерту з нагоди 10-річчя з дня заснування. То все концертом і закінчиться, чи нам слід чекати чогось більшого далі? Можливо, якісь нові спільні роботи?

– Ми раніше оголошували, що цим концертом хочемо відзначити 10-ту річницю з часу створення нашого гурту. Ми лише зберемося для того, щоб зіграти концерт та закрити всі гештальти, які ще не встигли.

Перед початком пандемії ковіду у нас були оголошені український та європейський тури. У підсумку дуже багато людей на ті концерти так і не потрапили. І ми просто віддамо данину нашій творчості та нашій історії. Якихось подальших спільних дій від нас очікувати не потрібно. У кожного з нас є своя сольна кар’єра.

– Ви недавно знялися у мюзиклі стендап-коміка Василя Байдака «Жив пес Сірко». Розкажіть, як потрапили в стрічку? Був якийсь кастинг?

– Не проходила жодного кастингу. Ми усі дружимо між собою і спілкуємося. Нам просто подзвонили, сказали, що треба заспівати народних пісень. Всі ж прекрасно знають, що я займаюсь традиційним фольклором. Нещодавно у мене з’явився фольклорний ансамбль «Ґвара». Колектив складається з моїх учнів. Дуже вдало все співпало по часу і ми просто прийшли відіграти та заспівати народних пісень у мюзиклі.– А чи хотіли б ви знятися в якомусь художньому кіно? І якщо так, то в якій ролі?

– Мені б, звісно, це було б дуже цікаво. Свого часу я ще у студентстві грала в театрі. Але театр і кіно – зовсім різні речі. Та якби знайшовся режисер або режисерка, яка змогла б зі мною впоратися, то це було б прикольно. Наприклад, я не очікувала побачити гурт «Курган і Агрегат» у фільмі Антоніо Лукіча «Люксембург, Люксембург». Виявилася несподівано дуже гарна колаборація співаків, акторів і режисера в такому кіно. Напевно хотіла б спробувати себе в драмі.

«Вхідний квиток на одне групове заняття у мене коштував 1200 гривень»

– Ви згадали про ансамбль «Ґвара». У вас є однойменний освітній проєкт, в межах якого ви навчаєте людей народному співу. Скільки коштує записатися до вас на навчання? Скільки людей вже пройшли через ваше наставництво?

– У рамках своїх курсів ми співаємо традиційні, обрядові та народні пісні. Паралельно я розповідаю коли і навіщо їх співали. Яка традиція або дія за ними стоїть. Далі дівчата стабільно ходять до мене співати. Мені здається, що моя специфіка роботи унікальна тим, що я ставлю людям голоси та навчаю людей співати з нуля. До мене приходять люди з різним рівнем володіння голосу. Є ті, хто ніколи раніше не співав, але дуже того хотів. Є й такі, що співали тільки у дитинстві. 

Я намагаюсь максимально легко та доступно подавати матеріал для вивчення. У мене є дівчата, які за три роки дуже добре виспівались. У них прорізалися голоси і це відчутно. Я бачу результат своєї роботи і цей проєкт для мене як дитина, радію кожному кроку та успіхам. З приводу ціни, за таке навчання я беру значно менше, ніж на інших фольклорних курсах.

– Наче паросток, який проростає із зернятка в таку гарну квітку.

– Так-так (посміхається). Щойно ми запустилися і почали виступати із «Ґварою», мені почали писати, як до мене потрапити і скільки треба заплатити. Але ви ж розумієте, що коли ти збираєш колектив, то не платиш членський внесок. А просто відвідуєш репетиції, співаєш. Просто от дівчата зібралися, які до того ходили до мене на навчання.

– Мова якраз про це навчання. Ви казали, що у вас вчитися набагато дешевше, ніж у інших. То скільки коштує потрапити на курси до Юлі Юріної?

– З наступного року буду підвищувати вартість навчання. Мені сказали, що я реально себе недооцінюю. Вхідний квиток на одне групове заняття у мене раніше коштував 1200 гривень. 

– Чи можуть у вас співати чоловіки, чи це тільки жіночий ансамбль?

– Звісно, у нас періодично співають хлопці і є один, який стабільно ходить і з нами співає.«Якщо ви з кимось зустрічаєтесь, або разом живете, то не працюйте разом»

– А коли почалися перші розмови про нове об’єднання гурту Yuko?

– Коли наш гурт розпадався, в нас була одна із прощальних розмов зі Стасом. Було це десь у 2019 році. Чи може у 2020, вже точно не пригадаю. Ми ходили, гуляли, розмовляли. Намагалися зробити вигляд, що ми дорослі, свідомі люди. І по нормальному йдемо з гурту. Жартома казали тоді, що років десь за 5 все дуже сильно зміниться й ми зустрінемося знову, щоб заспівати. Нас поєднав Євген Кібець. Запитав, чи цікаво нам зробити сольний концерт на 10-річчя. Тож ми і вирішили взяти третю людину, котра займеться саме організаційними моментами концерту. Щоб ми зі Стасом не встигли знову посваритися.

– Така імовірність є?

– Ми з ним ще не зустрічалися навіть на репетиції. В нас була парочка зустрічей щодо організації виступу. Поза тим ми жодного разу не перетиналися. 

– Наприкінці літа ви оголосили про розлучення і, власне, розлучилися зі своїм вже колишнім чоловіком Владиславом Байдуном. Спілкуєтесь зараз із ним? Можливо, дружите?

– Ми з моїм тепер вже колишнім чоловіком перестали жити разом ще три роки тому. На початку повномасштабного вторгнення. Просто юридично цей процес довго тягнувся. 

Насправді, ми розійшлися ще в той момент, коли на початку вторгнення розлучалися всі відомі пари. Такий от збіг обставин стався. Розійшлися друзями, все між нами добре, все нормально. 

10 років були разом і з часом ці стосунки перетворилися більше на партнерські та дружні. Він знімав усі кліпи гурту Yuko, всі мої сольні кліпи. Тобто те, що було між нами за якийсь час переросло більшою мірою у робочу співпрацю. Тому у мене є порада – якщо ви з кимось зустрічаєтесь, або разом живете, то не працюйте разом.– Тобто, грубо кажучи, колег по цеху у романтичні стосунки краще не втягувати?

– Треба вміти розмежувати роботу і стосунки. Для цього необхідна велика майстерність. Я вдячна йому за все, що було зроблено. Він – чудова людина. Зараз знайшов своє кохання, і це прекрасно. Сильно радію за нього. Я – дуже складна людина, кар’єристка. Люблю все контролювати. Зі мною дійсно дуже складно у стосунках.  

– Всі творчі люди більшою чи меншою мірою складні за натурою…

– Так, тому ті, хто хоче мати з ними стосунки, повинні це врахувати.

«Було написано, що моїм питанням займаються «заінтересовані» органи»

– Ви згадували про документи. Як триває процес набуття вами українського громадянства? Є якесь просування вперед, чи все зупинилося?

– Все зупинилося на одному місці. Я подавала документи в ДМС декілька разів, мені постійно казали, що треба доносити все нові і нові папери. Доки я їх робила – приймали нові правила і все починалося знову. 

Далі я вже настільки замучила міграційників, що вони виклали у себе на Facebook, яким чином Юлія Юріна може отримати громадянство. Там усього 4 пункти. Одним із них є пункт про державний інтерес для України.