ТСН отримала листи від двох українських моряків, заґратованих у російській в'язниці
надіслали відповіді на листи журналістів. Із в’язниці "Матроська тиша" до Києва надійшов лист від наймолодшого з бранців, 19-річного Андрія Ейдера, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
Моряк дякує за підтримку та повідомляє, що операцію переніс нормально, однак тепер не може через поранення згинати ліве коліно. Батьки Андрія підтвердили ТСН, що лист справді від сина. Від Андрія з "Матроської тиші" вони отримали вже чотири листи. Батьки знають, що він перебуває в окремій камері і має співкамерника: "По його листах можно зрозуміти, що він дуже сильний, тримається дуже мужньо. Коли читаєш, крізь строки Андрій хотів би набагато більше сказати. І більше хвилюється за всіх, хто тут, за свою бабусю, дівчну".
Сьогодні ТСН отримала повідомлення, на які майже не чекало. Двоє наших хлопців, яких росіяни поранили, коли захоплювали в полон два тижні тому, відповіли з московської в'язниці. Що пишуть, та як із полоненими моряками можете зв'язатися й ви - у сюжеті ТСН.
У "Матроській тиші" тримають трьох полонених – окрім Ейдера, це 27-річний Василь Сорока та 24-річний Андрій Артеменко. Решта 20 хлопців в іншій тюрмі, "Лефортове", туди можна писати лише паперового листа, але гарантії, що він дійде до адресатів, немає. У російському полоні хлопці вже більше двох тижнів.
Про те, що їм пише їхній син, упевнені й батьки Василя Сороки: "Пише, живий-здоровий, чекає повернення назад, дякує "1+1" за лист, за те, що він звідти отримав інформацію, що тато робить все, щоб його витягнути. Фраза була така: дякую "1+1" за те, що надали інформацію, що за нього боряться". А от батьки Андрія Артеменка вважають, що відповідь моряка для ТСН – фальшивка. Батько Василя Сороки звертає увагу, що в листі для ТСН син пише, що не знає російську і попросив співкамерника допомогти йому написати відповідь, але це неправда. "Він закінчив в Одесі мореходку, він добре пише російською мовою. Ми думаємо, що у нього просто поранення сильне в праву руку, він не може писати. У великому тому листі, каже мама Лариса, нема жодного слова, жодної фрази, щоб він сказав, що це він, що це його думки. Мама на 100% сумнівається, що це писав він або хоча би під його диктовку", - пояснив батько.
Попри все, родичі хлопців дуже просять не забувати про наших моряків і писати їм, бо підтримка для ув’язнених дуже важлива.