Більшість часу з тою дитиною сидить свекруха. З Олегом ми вже й самі маємо спільну донечку. Саме після її народження свекруха не дає нам спокою. 

Вона носиться з онуком, як із писаною торбою. Кожні вихідні забирає, поки його мати будує своє життя. При цьому зі мною спілкуватися не хоче, взагалі не проявляє ніякого бажання. Варто зазначити, що після одруження чоловік переїхав у мою квартиру, кожен з нас має власне авто.

Я його сина до себе не пускаю категорично. І не даю спілкуватися дітям, ми не в гаремі живемо, де всі діти загальні, і чоловік не султан.

Проти спілкування чоловіка з дитиною ніколи не була. Сходіть в кіно, кафе, погуляйте, але не більше, аліментів мінімум. Чоловік начебто і любить сина, але кожні вихідні приїжджає свекруха й тягне його буквально за руку до сина. На нашу дитину їй абсолютно байдуже, є ж улюблений онук. Колишня дружина ще і всякі порчі робила на чоловіка. Втомилися по бабках ходити, підкладала дитині в кишені заговорену сіль, щоб той татові передав.

Навіщо мені свою сім’ю піддавати ризикам з боку неадекватної жінки. Ось виростуть діти і вирішать, треба їм спілкуватися чи ні. Чоловік тільки зараз почав мамі говорити, щоб не лізла, до цього зберігав нейтральну позицію, що мене взагалі не влаштовувало. Я виходила заміж без дітей. Маразм навіть в тому, що після нашого весілля, свекруха о 10 вечора поїхала через все місто забрати онука до себе на вихідні. У тебе син тільки що вдало одружився, приїдь додому і посидь з чоловіком, порадій і відзнач, але ж ні, обов’язково онука забирати на вихідні.

А дбати про старих батьків все одно буде син і його родина. Але свекруха цього не розуміє. Чоловіки люблять дітей коханої жінки. Хіба ж я не права?