Тим же, хто виступає проти таких обмежувальних заходів, вона запропонувала згадати досвід СРСР в роки Другої світової війни, де також заборонялося публічне використання фільмів і музики з нацистської Німеччини. Свою категоричну позицію з цього приводу Ніцой виклала на особистій сторінці у Facebook.
"Уявімо ситуацію. Друга світова війна. Наші солдати чотири роки воюють з фашистами на війні. Поранені або демобілізовані, або на побивку, приїздять наші воїни додому, в тил. І що ж вони там бачать? В кінотеатрах ідуть фашистські фільми. У кіосках замість вітчизняних продаються самі фашистські газети і журнали. У кафе та ресторанах грають фашистські марші, офіціанти обслуговують фашистською мовою, на полицях магазинів лежать фашистські книги. Наш солдат просить у кафе:
"Вимкніть бодай цю фашистську музику! Я цього не витримую! Це якесь катування!" А йому вся країна у відповідь: "Та як ти посмів! Адже це не толерантно! Це мова великих Гете і Гейне! Що ти влаштовуєш тут дискримінацію!". Захисник у шоці. На нього наїжджають тилові щури і кажуть, що звучання фашистського маршу навколо — це норма. У нього здають нерви, доходить до бійки", — проводить паралель між минулим і сучасними реаліями України письменниця.
Продовжуючи вдаватися в історичні аналогії, вона запропонувала українцям уявити, що в 40-і роки тільки одне місто зважується на такий крок, як заборона культурного продукту ворога, проте зустрічає опір на це рішення з боку чужої держави, де немає ні війни, ні смертей людей, ні засилля фашистських медіа, фільмів, музики.
"І ось цей заморський посол каже нашому місту:
"Заборона фашистського контенту і продукції неприпустима! Це порушення прав людини! Це нівелювання загальнолюдських цінностей".
А наша країна у відповідь:
"Так, так, вклоняємося перед твоєю мудрою заморськістю, пане посол! Рішення цього міста в нашій країні неприпустиме! Свободу фашистській музиці на вулицях нашої країни! Свободу фашистським фільмам у наших кінотеатрах! Свободу обслуговуванню споживачів фашистською мовою! Ганьба місту, яке обмежує свободу фашистського звучання під час війни з фашистами!" — із сарказмом пише письменниця, закликаючи співвітчизників вдуматися у несправедливість такого розвитку подій.
Повертаючись до сучасності, вона нагадала українцям, що зараз їм всіляко намагаються нав'язати сюрреалізм, видавши його за норму життя. У зв'язку з цим, вона попросила суспільство не піддаватися такій пропаганді в інтересах ворога, а місцеві органи влади — наслідувати приклад Львівської облради.
"На час війни. Як під час Другої світової війни не культивувалися в нашій країні фільми фашистською мовою, пісні фашистською мовою — німецький культурний продукт з'явився пізніше, після війни, в мирний час. Так і зараз. На час війни — заборона. Після війни — побачимо", — підсумувала Ніцой.