Борис Гризлов, який зараз представляє РФію в мінській тристоронній переговорній групі дуже чітко заявив про претензії Москви. За його словами, після успішного обміну треба невідкладно переходити до політичних зобов’язань України – у мінімальні терміни закріпити в Конституції так званий “особливий статус Донбасу”. Хтиві захисники зеленого режиму миттєво реагують на будь-які подібні факти тиску на Україну заявами, що це ж Порошенко підписав у 2014-15 роках. Так, підписав. Але в комплексі з великим пакетом безпекових пунктів і вбивав у тупі голови московитів, що до політичних питань ми перейдемо лише після повного виконання безпекових.

Відступ від цього принципу був лише раз, але й про нього в Москві згадують, невдоволено чухаючи одне місце. Йдеться про закон стосовно особливості самоврядування в ОРДЛО та зміни до Конституції щодо децентралізації, започатковані в 2015 році. Після таких “поступок” Москві грустная лошадь Лавров у Берліні бився в істериці й натурально верещав, що “Парашенка снова всєх абманул!” Навіть у найважчі періоди війни в 2014-15 роках Порох грав московитами, як бажав. А після 15-го ми вже взагалі не розглядали навіть можливості якихось поступок Кремлю.

Але, на жаль, наше насєлєніє “устало” й замість принципового Порошенка обрало ментально проросійського клоуна. Що він уже наобіцяв Путіну в одній очній та численних телефонних дружніх розмовах, ми будемо лише з часом ивуджувати з уже реалізованих речей. Так на сьогоднішній день уже явним став абсурд, який наша дипломатія раніше навіть розглядати не погоджувалася – так звана Формула Лаврова-Штайнмайєра. Із видимих речей це поки найбільша й стратегічна поразка. Про все інше лише здогадуємося.

А тепер повернуся коротко до вимоги, яку вчора так наполегливо озвучив Гризлов – закріплення в Конституції особливого статусу Донбасу. Поза камерами в закритих частинах переговорів московити знову повернулися до вимог про закріплення в Конституції федеративного устрою всієї України. Після 2015 року й досі вони цю вимогу не виставляли. Але цей тиск поки не вилився в ультимативні форми. Зрештою, однієї тези щодо Донбасу більше ніж досить, щоб розвалити Україну. І тут є пару важливих нюансів.

Перший територіальний. Звернули увагу слова про “Отдєльниє райони…”, які так нервували російських дипломатів, десь від середини цього року звучать за порєбріком усе рідше. Знову повернулися до визначення про Донбас. Ніби й не уточнюють, що вже посягають і на північну Луганщину, й на Маріуполь, і на Західний Донбас. Про це не роблять гучних заяв на рівні Кремля. Цю тезу активно проштовхують через своїх маріонеток в фейкових “республіках” та через п’яту колону в Києві. Пригадуєте, хто її перший тут оприлюднив? Один з пропагандистів ДНР нєкто Менендес. Він і раніше міг собі дозволити курсувати між Донецьком і Києвом, але був обережнішим у висловлюваннях. А зараз через нього в наш інформаційний простір активно засилаються провокаційні тези та координується пропагандистська частина діяльності п’ятої колони. І от уже чуємо з провладних кіл, що війська було б добре відвести аж до адміністративних меж обох областей, не ділити їхніх мешканців на правильних і неправильних тощо. Тобто, слова, сказані Гризловим, Лавровим та іншими взято до виконання.

 
Другий чинник – статусний. Тут усе дещо складніше. Порошенко обійшов вимоги РФії, акцентуючи на децентралізації. Це задовільнило західних партнерів, загалом було потрібно й для України та лежало в тренді нашої регіональної політики останніх років. А на вимогу про закріалення особливого статусу ОРДЛО в Конституції відповів доволі оригінально – загнав у перехідні положення посилання на вже ухвалений Радою закон (це проти нього так психував Лавров) із березневими жорсткими запобіжниками та терміном дії три роки. І все. Тоді в Москві прозівали таку ймовірність. Зате тепер на переговорах уже чітко тиснуть, щоб зміни вносити саме в тіло Конституції. Порошенко їх з такими забаганками міг доволі прямолінійно послати, тому в попередні роки на цьому в Москві не надто наголошували. Наскільки знаю, зараз це стало жорсткою вимогою на переговорах.

 
Але ж ви мені скажете: “Стоп! Зеленський же робить майже те саме, що й Порошенко. І навіть у перехідні положення не вносив згадки про особливий статус!” Правильно Але… Його проект змін щодо “децентралізації” насправді цю децентралізацію лише символічно передбачає для рівня районів і областей та руйнує права й свободи міст і всіх базових ОТГ. Це не лише не покращує ситуацію, але й погіршує її до рівня феодалізму. Адже правками Зеленського фактично скасовується дія положень Маґдебурзького права, які пережили багато століть. Але мова навіть не про це. Проект Зеленського поганий, але він точно не відповідає інтересам РФії. І якщо Порошенко міг собі дозволити демонстративно кидати виклик Путіну, то у випадку Зеленського це аж надто непереконливо. Питання стоїть про наступне: може Зєля чітко сказати Путіну: “Ні!” й на подобі Пороха послати путіноїда на пару веселих букв, чи не може. Мені здається, що неспроможний, дуже вже жижки трусяться й памперси швидко намокають. Думаю, що поява проекту конституційних змін від Зеленського (яка Путіна навряд чи влаштує) була лише спробою продемонструвати свою самостійність.

Більше того у Зеленського навіть не планували вносити в Конституцію зміни, які обурюють російську сторону. Звідки такі висновки? А ви гляньте на проходження його законопроекту. Зміни до Конституції потребують трьох голосувань і двох чергових сесій. Щоб мати на весну завершену процедуру й реально зафіксувати свій спротив посяганням Путіна, слід було включати звичний турборежим. Уже в середині грудня голосувати за направлення проекту до Конституційного Суду, витискати з нього швидке рішення й у січні провести перше голосування в 226 голосів. Опісля, вже з лютого на початку весняної сесії можна було б шукати необхідні 300 голосів для остаточного схвалення. І на наступний саміт Четвірки їхати з доконаним фактом. Саме з цією метою в Раді зареєстрували відповідний проект постанови. Зареєстрували, а потім відкликали… Так само відкликали й внесли на заміну сам проект змін до Конституції. Виправлення в ньому доволі косметичні, головні недоліки не усунені, але терміни розгляду вже остаточно зірвані й відтерміновуються щонайменше до осені.

 
Учорашня заява Гризлова прозвучала акурат через день після оприлюднення доопрацьованої редакції проекту змін від Зеленського й свідчить, що такий варіант Москву не задовольняє. У рашистському МІДі на законодавчі ініціативи завжди реагують з затримкою на один-три дні для вивчення документів і узгодження позиції. Нам то на те, що кремлінам подобається, а що ні, якось наплювати, а владі, схоже, ні. Спроба зіграти з Путіним «в дурочку» в Зєлі провалилася. Це він наше насєлєніє міг за носа своїми побрехеньками водити. Тепер залишаються два варіанти: продемонструвати принциповість або звично вклонитися й попросити не надто демонстративних умов капітуляції.