Ми повернулися з дуже-дуже глибокого АТО. Колишніми нам не стати … і не дуже хочеться. Ми дуже багато винні тим, хто не повернеться вже ніколи, їхнім сім’ям, людям, залишеним в окупації, дітям, які приходили до школи через лінію фронту.
Ми їм винні. Винні багатьом. Не вам… Як ви тепер будете розмовляти з нами, людьми, які не розуміють відтінків сірого? Нова чорно-біла система координат проста: є свій – є ворог. Якщо ворогові 100500 років – він ворог.
Сивина його не прикрашає, не виправдовує злодійство і зраду. Нам не шкода ворога. Якщо на ворогові спідниця – він ворог. Ворог у спідниці.
Так буває. Не всі вороги носять штани. Якщо на ворогу погони – це небезпечний ворог. Якщо погони української армії – ворог небезпечніший удвічі. Так. Нашу свідомість перепрошито. Вчіться жити в цій системі свій-чужий.
Якщо зупиняє патрульний – він свій. Починає грубіянити, поводиться неналежно – чужий. Держслужбовець – свій, хабарник – чужий. Дід із колорадській стрічкою, що ховається за сивиною – чужий.
Чиновник, що відмовляє вдовам та інвалідам – чужий. Барига, що тягає рації в гумконвоях – чужий. Олігарх, що постачає терористів – чужий. Суддя, який намагається виправдати крадія-чиновника – чужий.
Чужих не жаль. Вони вороги. Пожалієш ворога – отримаєш кулю в спину. Ми вижили – значить, не дали шансу вистрілити собі в спину. Нас багато. Нас тисячі. Ми змінилися. Ми не розуміємо і не приймаємо відсутність змін. Якщо система не трансформується, ми змінимо її силою. Силою тисяч рук, а якщо знадобитися – то і стволів.
Ми вимагаємо реальних і простих дій. Дій, а не відмовок і відписок. Ще раз. Дуже важливо: країна не буде колишньою. Ким будуть в ній кар’єристи, хабарники, адепти «русскава міра» і «нежелальщікі» розгойдувати човен?
Відповідь проста – ніким. Гарячі голови вже киплять. Поки на блокадах бензопили, а ватників у радах виховують кулаки … але часу залишилося мало. Це не погроза, просто факт. Дивіться також Український виробник зброї, чиї гвинтівки сміливо ко…:
Сергій Міщенко