Всього-то чотири вихідних дня – і люди помчали відпочивати. Житла не знайти – Одеса забита туристами під зав’язку. При чому тут Одеса, просите ви, якщо в заголовку Крим? А тому що раніше на чотири вихідних дня півкраїни ломилося до Криму – як раз ті, хто зараз їздить до Одеси. Сам такий був. О 4 ранку виїхав з Києва, після 12 дня – вже в Симфер на вокзалі. А тепер – до Одеси. І це вам не жебраки російські бюджетники, це цілком собі середній клас, який відмінно платоспроможний і зі своєю їжею, або як люблять фантазувати кацапи – з консервованим в 3-х літрових банках борщем, не їздить.
По дорозі в Одесу ми поспішали і було не до зйомки. А ось зворотну дорогу я зняв. За часом – це вже вечір, на першому фото – 18 годин з чимось, виїхали близько 17-ти. Для розуміння географії місця – щит, межа Миколаївської області. Такої забитої одесьої траси в самому, майже, початку шляху, я не бачив і до війни. Польська фура лягла на бік. Буває. Невдало апарат навели на різкість, не я знімав (я кермував). Але трафік видно. Це рівно половина шляху.
Звичайно, далі не скрізь так щільно, з перемінним успіхом, але вже за 100 км. до Києва було дуже щільно і швидкість в межах 80 км максимум. В одному місці ближче до Києва довелося об’їжджати пробку – ремонт дороги.
На заправках – вбивство. Величезні черги і до заправних терміналів і за їжею, незважаючи на швидкий ресторан ОККО, де можна взяти і готову гарячу їжу і отримати звичайну за 15 хвилин максимум, і отримати хотдоги – все одно аншлаг. Так що, це вам не порожній кримський міст, це грошові туристи, туристи, яких Крим втратив.
На час, звичайно, поки не повернеться назад в Україну. Я передбачаю питання – де фото з пляжів і міста – але немає. Слава богу, влітку в Одесі ми живемо на дачі на краю міста і в самому місті годі й з’являтися, особливо коли там наплив туристів.
З огляду на, що в Одесі ми раз десять за рік, можемо собі дозволити поперебірать харчами. Втім, я впевнений, інет повний фотографіями цього (на Трійцю) вікенду з Одеси. І ось вам бонус – на виїзді з Одеси – поля зі снопами.
Народ не може собі відмовити в задоволенні зупинитися і пофоткаться.
Ось так.