У 18-му році на день звільнення Авдіївки, говорив я з одним місцевим дядькою.

24 липня 2019 р. 19:44

В 18-му році на день звільнення Авдіївки від сєпарів, говорив я з одним місцевим дядькою. – Я за Украіну! Радовался, когда от тєх скотов освободілі. Сєйчас, єслі надо – патрони подавать буду. Только скажи мнє: почєму в 14-ом освободілі і сталі? Почєму ровно чєтирє года в мой дом снаряди прілєтают? Кого і как просіть, чтоб дальше іх гналі? Кому вигодно всьо ето? Почєму за чєтирє года у мєня дома в тєлєвізорє всє канали російскіє і днровскіє? В машинє радіо только “новоросія-рокс” почєму? Гдє укра

 

Я не знав, що йому відповісти.

Сам купував в магазині Авдіївки приставку Т-2, а потім повернув. Прошито 32 канали – жодного українського.

Сам розвозив гуманітарку в місця, куди “топові волонтери” не їдуть і наривався на купу запитань та прохань.

– Браток, скажи своім, чтоб по нам нє стрєлялі – чєтирє года валят по нашим домам…

– Як це? А де Ваш будинок?

– Ідьом, покажу.

Розвалюха, в якій купа різних дірок з 12-ої години.

– Дивіться, це ж одна стіна тільки у вас пошматована і все з того боку. А там що?

– Ясіноватая.

– Так, хто ж по вам стріляє?

– Я по тєлєвізору відєл, что в збройних сілах єсть такіє ракєти, коториє розворачіваються і лєтят назад… Твоі і стрєляют. Попросі іх…

По якому телевізору???

Сам їздив на розборки, коли місцеві просили мене про допомогу та захист… від “святих наших хлопчиків”, для яких винести все з хати – раз плюнути, розпиляти трансформатор через мідь – справа честі, набити морду тому, хто захищає своє майно – за щастя. Є й такі…

Ще одна ядерна бомба уповільненої дії – діти. Саме діти, які самі побираються по солдатах, яких використовують для побирання дорослі, на яких заробляються шалені суми і які вчаться… пристосовуватися та ненавидіти. І в школах вчаться. Тільки, чому їх там вчать люди, які запросто плюють на капот військової машини і з неприкритою ненавистю дивляться на однострої з жовто-блакитними прапорцями на рукавах?
Чому ж ми дивуємося результатам виборів на Сході? Що було зроблено для того населення за 5 років? Їм дали можливість працювати-жити, дали безпеку та спокій? Чи ситуативно завалювали гуманітаркою? Їм дали можливість в інфопросторі самім вирішувати, чию сторону приймати, чи Україна повністю віддалася в цьому питанні на милість ворогу?
Легко говорити про патріотизм, коли у тебе є можливість працювати, утримувати сім’ю, виховувати дітей і не ховатися в підвал вже П’ЯТЬ років, точно знаючи з телевізора, хто саме примушує тебе жити отаким скотом, що бігає від одного пункту роздачі гуманітарки до іншого і за це ще більше ненавидить.
Кого ненавидить і за що? Так, в телевізорі все пояснено…

Володимир Регеша

Читайте також