Вусаті злі жінки стояли при вході і побачивши мене без довгої спідниці зле сказали: куди пнеш у штанах. І хустку візьми. 5 гривень оренда. Невже Богу не все одно у чому я? Подумала я, але, зважаючи, що кожна релігія має мати свої правила, підкорилася.
Потім мене хрестив священик. Все відбувалося швидко і без любові. Він на мене навіть не глянув. Сказав, що дивне ім‘я у мене, такого нема серед церковних, а тому будеш мати більш вдале. Нормальне. І нарік мене ім‘ям, яке не мало жодного відношення до мого. Протягом життя я часто спостерігала за тортурами, які траплялися там. У МП. Пихатість попів на мерседесах, політичні промови священників після служби, агресія.
Перманентне спонукання до міфічного покаяння (бо всі ми грішні навіть світі) і приниження, на яких заснована вся концепція цієі церкви. Це акт довгого морального геноциду чималої кількості українців. Тонкий, підступний і довготривалий.
Маленький приклад.
У мене є подруга. Живе в Австралії. Сама вона із західної України. Але так сталося, що хрещена була якраз у церкві МП. В Австралії Настя продовжує ходити у церкву МП і перманентно пише мені листи про те, як патріарх Кирило намагається врятувати схід України від громадянської війни. А поруч із Кирилом робко додає: «Та і Путін цього хоче, просто наша влада не думає про людей, не хоче миру…» І тд і тп…
Те, що було вчора – це не хода. Це політично-військове, часто проплачене, дійство для травмованих МП людей. Мені шкода їх. Вони – заручники нищівної релігі. Бо всі промови Усіка, Ломаченка, Карамазова, Гришка і тд – це якраз вплив цієі церкви. І поки ми на державному рівні не визнаємо її небезпеку – золотий православний потяг Кирила «Москва- Україна» буде атаковувати все частіше і частіше.
Yanina Sokolova