Відучора украïнський культурний центр у Парижі офіційно носить ім’я Василя Сліпака.
В Парижі на маніфестаціях громади я не часто, але бачила Василя на похороні Наталки Пастернак… ми тоді спеціально приïхали з Приморськоï Шаранти, щоб вшанувати її пам’ять. Тоді ще навіть не уявляли, що скоро втратимо і Василя.
Втрату цих 2-х активістів вважаю болючою та спустошливою для діаспори. Зі смертю Наталки діаспора втратила голос, а смерть Василя відібрала щире “Украïна понад усе!”, яке лунало всюди, куди Василь міг докричатися…
Вибір імені Василя Сліпака для культурного центру це не тільки відкриття меморіальноï дошки, але і слідування його принципам. Це ім’я складно буде носити, бо в ньому анкрована безкомпромісна щира цілісна сутність Василя, його переконання та любов до украïнськоï націï.
Чи стане ця нововідкрита меморіальна дошка простою дошкою, яких повно в Украïні вперемішку з савєцькими, а “Культурний осередок імені Василя Сліпака” просто “впишеться до французькоï традиціï персоніфікаціï культурного простору”? Чи навпаки, стане стрижнем пам’яті, який надихатиме та спонукатиме інших до самовідданості заради Украïни? Все залежитиме від кожного з нас…
Diana Dols