«Усна молитва є невід’ємною приналежністю християнського життя. Ісус вчить апостолів, яких приваблювала мовчазна молитва їх Вчителя, усній молитві: “Отче наш”.
Він молився не лише богослужбовими молитвами синагоги; Євангелія показують нам, як Він підносить голос для того, щоб висловити Свою особисту молитву, від радісного благословення, зверненого до Отця, до скорботи в Гетсиманії».
Святий Тома Аквінський говорив про потрійну користь усної молитви:
«По-перше, це спонукання до внутрішнього благочестя, коли думка людини, яка молиться підноситься до Бога. Це відбувається тому, що людський розум за допомогою зовнішніх знаків, слів або жестів спрямовується до пізнання і до почуттів. Святий Августин навчає, що “ми можемо спонукати самих себе до плекання святого бажання словом і іншими знаками”.
Ось чому в особистій молитві ми повинні використовувати слово і знаки – в тій мірі, в якій вони допомагають запалити внутрішні почуття. Якщо ж дух від них відволікається або вони йому заважають, тоді їх необхідно залишити.
По-друге, – пише далі святий Тома Аквінський, – до молитви можна додати слово для того, щоб виконати наш обов’язок – а саме зробити так, щоб людина служила Господу за допомогою всього, що вона отримала від Бога, тобто не тільки духом, але й тiлом.
По-третє, слово до молитви можна додати для того, щоб душа взяла гору над тілом, охопленим почуттями».
Читайте також: Молитва про захист, яка творить дива: її слід прочитати всього раз на рік
Особисті молитви не обов’язково промовляти вголос, – їх можна вимовляти в серці, і це стосується як до молитов сформульованих, так і до спонтанної молитві, що виходить із серця, для якої часто неможливо навіть знайти підходящі слова.
Що стосується спільної молитви і тим більше Літургії, то сама участь в них має на увазі проголошення вголос.