На Одещині поховали бійця 28-ї бригади, який загинув від кулі снайпера. До свого ювілею чоловік не дожив лише день, а до дня народження сина – два. Попрощатися з бійцем удома – у місті Южне – прийшли близько сотні людей.
9 серпня Віктору Кандалюку мало виповнитися 35 років. Але снайперська куля обірвала його життя за день до цієї дати.
"Восьмого з ним розмовляла о 10 годині ранку: "Мама, я, чую шум, зв'язок поганий, не можу розмовляти, я зайнятий, передзвоню". Каже, "я так хотів у відпустку, написати рапорт і на море приїхати, живемо біля моря, а не був 3 роки", – пригадує мати загиблого Валентина.
Він був наймолодшим із трьох синів у родині Кандалюків. На війну пішов добровольцем – хотів стати прикладом для свого сина.
"Щоб син пишався батьком. Він був дуже хорошим, добрим, працював в профілакторії, вмів готувати", – пригадує бійця батько Віктор.
У складі 28-ї бригади Віктор служив навідником-оператором БМП. Смертельного поранення зазнав на передовій, поблизу Мар’їнки.
"Коли почався обстріл, Вітя був у бліндажі, вийшов, щоб дати відсіч. Ворожа куля звалила з ніг, куля попала під ліву лопатку, пройшла через все тіло, хребет й зупинилась біля правої пахви. Вітя не міг ані рухатись, одразу був вбитий", – пояснив речник 28-ї окремої механізованої бригади Олег Сидоренко.
Побратими не відразу змогли винести тіло з поля бою, адже ворожі снайпери продовжували обстріл.
Провести в останню путь Віктора прийшли близько сотні осіб – родичі, друзі, колишні колеги та побратими.
"Патріот, я так думаю, якщо людина пішла добровольцем, його ж ніхто не закликав. Каже, "хто піде, якщо не я?", – пригадує тітка загиблого Ольга Колесніченко.
У Віктора Кандалюка залишилися літні батьки, дружина та тринадцятирічний син Арсен.