Коли 20 липня російські солдати з бази в Гюмрі влаштували стрілянину та вибухи холостими патронами на вулицях села Паник, багато хто подумав, що це “п’яна випадковість”. Я так не думав. Син військового, я знаю, що такі акції залякування бувають тільки за наказом. Це – своєрідна “політика канонерок” в XXI столітті. Тепер ясно – я мав рацію: не минуло й двох тижнів і пролунав владний окрик пана Лаврова з Смоленської висотки.

І знову помилка російської влади. Я знаю душу вірменського народу – такий окрик, та ще відносно Кочаряна, якого ненавидить майже вся Вірменія, викличе не тремти в колінах вірмен, а приплив ненависті до путінського режиму, якому намагається служити пан Лавров. І ця ненависть розіллється не тільки по маленькій Вірменії, але і по всьому світу. 15 мільйонів вірмен розсіювання не пробачать такого хамського ставлення до своєї історичної батьківщини і до прем’єра Пашіняну. Шкода, що пан Лавров не розуміє, що своїми грубими словами, вже на днях образивши греків, він тепер сплачувати вірмен.

Андрей Зубов