Волонтер Діана Макарова про народного депутата Софію Федину:

Я довго терпіла, звісно, це дрібниці, насправді це, звичайно, не дрібниці, це така страшенна неповага, що – “вираз обличчя бійця за плечем безцінний” (цитата, не скажу хто)

Я довго терпіла, власне, це не моє діло, хто як самовиражається, і якщо хтось бачить себе ходячою вивіскою шевронів на капроні – “не вистачає зірки в лобі” (цитата, не скажу хто) – та ну нехай.

Але…

Припиніть це.

Ну, якось припиніть. Ну, я не знаю. Можливо, курси якісь, можливо підсуньте книгу “Юності чєсноє зєрцало” або “Чемність на кожен день” Яна Камичека, чи влаштуйте її на передачу “Від пацанки до панянки” – а чи просто посадіть (поставте) напроти себе і поясніть, що в кожнім цім шевроні – кров. Піт, сльози. За кожним – смерті та поранення наших воїнів. І не можна.

Аж ніяк не можна.

Категорично не можна!

… чіпляти це собі на цицьки, на піхву, на жопу.

Боже, припиніть якось це. Врятуйте дурепу. Її ж можуть бити. Хтось же не витримає. Бо це вже не просто несмак – це крайня неповага.

До нашої армії.

До історії нашої війни.