– Ну як ти? – запитав перший. 
– Добре, ось одружився на найкращій жінці на світі! – відповів другий.
– І як дружина?
– Найкраща! Красуня, розумниця, струнка, розумна і чутлива!
– Пощастило! А я ось розлучився 2 роки тому.
– Чому? Та не склалося. Хотіла весь час мудрувати, занадто худа, і з будь-якого приводу – в сльози.
– Ну буває. І як ти тепер?
– Та нормально.
– А колишня?
– Та, на кшталт заміж вже вийшла.

Потім вони перекинулися ще кількома фразами і розійшлися кожен у своїх справах. Більше їх шляхи не перетиналися. І вони так і не дізналися про те, що говорили про одну й ту ж Жінку. Так влаштований світ. Те, що ми наповнюємо любов’ю, стає найкращим і прекрасним. І справа не в тому, що хтось поганий, а справа в нас, чи вміємо ми дивитися з любов’ю …

Автор Альона Брандіс