Так ось, в один день повертаюся з роботи і бачу, покuнутий будинок більше не самотній, правда і його самого вже немає, купа щебеню і крокв залишилися. Паркан знесли, і техніка будівельна кругом бурчить двигунами. По всій ділянці люди в темно-синіх комбінезонах ходять.
Мені звичайно до таких заходів і справи немає, але в цей раз все зовсім по-іншому. Спробував навести довідки у тих, хто займався своєю справою в компанії собі подібних по сусідству, тільки успіху не добився.
Максимум мені надали купу всяких паперів про те, що все законно і роботи схвалені офіційними органами. Хто новий господар, що саме і для чого будувати будуть – невідомо.
А працювали там явно професіонали та такі, що багато сусідів приходили подивитися. Будинок і паркан росли буквально на очах, вантажівки з будматеріалами змінювали самоскиди з відпрацьованим сміттям і знову повторювали процедуру в злагодженій синхронності.
За місяць будинок був готовий відсотків на 95, залишалися оздоблювальні роботи і підведення комунікацій. За одне і сад укомплектували за сучасними правилами дизайну вже готовими дорослими деревами та чагарниками, використовуючи технології дозволяють пересаджувати 5-річні рослини.
Чуток, звичайно, багато ходило на рахунок для кого і для чого будується цей будинок. Тут існували найфантастичніші версії і про те, що це нібито буде явочна квартира для спеціальних таємних агентів. І що роблять тут не звичайний будинок, а новий павільйон під відкритим небом для зйомок популярного серіалу.
Були й прозові версії на манер дачі підпільного мільйонера. Варіанти змінювали один одного, а таємниця залишалася нерозгаданою. Та плюс до всього новий господар так і не здався. Люди найближчих будинків перебували в трансі від тривалої інтриги.
Але, як іноді буває, як все раптово почалося, так все і раптово вирішилося.
Одного разу годин в 10 дня до будинку підкотив автомобіль, здається, старенький Форд і плавно загальмував біля дверей.
З машини вийшла жінка похилого віку і, спираючись об руку поважного чоловіка середніх років, попрямувала всередину. Звали жінку Зінаїда Максимівна і саме вона була господинею тутешнього будинку, який викликав стільки інтересу у місцевих жителів.
Зінаїда Максимівна виявилася відмінною сусідкою і іноді ми всією сім’єю бували у неї в гостях, іноді і вона до нас заходила.
А історія її нового будинку виявилася цікавою і напрочуд простою.
Син нашої сусідки працював в столиці хіpургом високої кваліфікації і мав славу фахівцем широкого профілю. Одного разу до нього надійшов незвичайний пaцієнт. Прізвище того пацієнта нам Зінаїда Максимівна не сказала, але, за її словами, ним виявився відомий олігарх.
Його-то її син, xірург, і вpятував. Олігарх, як тільки оговтався, захотів віддячити свого pятівника. Ну, не довго думаючи, доктор і попросив будиночок для своєї мами на її батьківщині, де та мріяла дожити свої останні дні.