21 липня Україну шокувала звістка про те, що озброєний чоловік взяв в заручники пасажирів автобусу та погрожував вибухами, якщо влада не виконає його вимоги.

На місце події швидко прибули правоохоронці, особу злочинця встановили. Ним виявився 44-річний Максим Плохой (Кривош), який народився в Росії.

Він вимагав від представників влади назвати себе “терористами в законі”, виклавши відповідні повідомлення у соцмережі. А від президента Володимира Зеленського – рекомендувати усім фільм Земляни 2005 року випуску.

Після того, як глава держави виконав вимогу, заручників відпустили, а чоловіка заарештували. Та чи правильним було таке рішення?

Факти ICTV розповідають, чому Зеленський так вчинив, і якою може бути реакція на рішення президента.

Чому виконали вимоги

Мабуть, для багатьох людей виконання однієї з умов терориста, та ще й президентом країни стало справжнім шоком. Проте це призвело до того, що заручники не постраждали.

Зранку 22 липня Зеленський пояснив свій резонансний вчинок. За його словами, це дало змогу не ризикувати життям людей під час деескалації ситуації і знешкодження зловмисника.

– Для мене все це очевидні кроки. Якщо ми щось можемо робити без штурму, не ризикувати життям навіть однієї людини. Я з такими принципами жив, живу і буду жити. Стати президентом і залишатись людиною. Ми маємо результат – всі живі, – повідомив глава держави.

Однак варіанту штурму автобусу не відкидали, але тоді могли б бути жертви серед заручників. Звичайно, перед рішенням Зеленського з Плохим тривалий часи вели переговори як психологи, так і перемовники.

Після того, як експерти оцінили ситуацію, президент ухвалив рішення поговорити з терористом. Розмова тривала близько 10 хвилин, після чого вони дійшли до компромісу: чоловік відпускає частину заручників, після чого Зеленський записує звернення. Через пів години після цього й інших заручників відпускають.

Приблизно так і сталося. Після того, як заручники опинилися у безпеці, спецслужби заарештували Плохого і доставили до СІЗО, де він нині і знаходиться.

Заступник глави МВС Антон Геращенко вважає, що президент вчинив правильно у цій ситуації, адже будь-які інші дії могли б призвести до неконтрольованої агресії терориста, що ставило під загрозу життя людей.

– Він ледь не вбив нашого першого заступника начальника поліції Євгена Коваля. Тому ризикувати не можна було, – повідомив Геращенко.

Але точно не всі поставляться до виконання вимог терориста з розумінням.

Реакція на дії президента

Всім добре відомий вислів “Ми не ведемо переговори з терористами”. І багато хто сприймає це, як повну відмову від контакту з людьми, які вчиняють терористичні акти.

Зазвичай відмову від переговорів з терористами пропагують країни Заходу і її якраз застосовують під час ситуацій, коли захоплюють заручників. Однак означає вона лише те, що не платитимуть викуп.

Використання цієї політики аргументують тим, що виконання вимоги терористів жодним чином не гарантує їхнє безпечне повернення і не створює передумови для зменшення подібних випадків у майбутньому.

Тобто якщо зловмисник не отримує викуп, то це дає сигнал усім жителям країни, що подібна поведінка не дасть їм отримати бажаного. І тут у діях Зеленського можна побачити проблему – терорист отримав бажане.

Хоч це і було банальне відеозвернення, одну з вимог виконали. І це може стати неправильним сигналом для зловмисників: захопи заручників і отримай бажане.

Політолог Олексій Голобуцький висловив свою думку на Facebook щодо дій президента. Він вважає, що представники влади не мали вести переговори з терористом.

– Зеленському не пояснили базову аксіому для таких випадків: влада ніколи не йде на поступки терористам, влада ніколи не веде перемовин з терористами. Для цього є спецслужби і спеціально навчені переговорники. Поліцейський може домовитись про піцу в обмін на кількох заручників, мер, президент, урядовець – в жодному випадку. Це записано в інструкціях, підручниках, статутах держслужб і спецслужб всього світу, – написав Голобуцький.

Крім того, не було жодної гарантії, що після виконання вимоги Плохой відпустив би людей, які залишилися в автобусі, а не виставив чергову абсурдну вимогу. І цього разу це могло бути щось набагато гірше за відеозвернення.

На дії президента також неминуче звернуть увагу лідери країн світу, особливо західні партнери України. Звичайно, не можна з упевненістю сказати, що через один подібний випадок їхня підтримка припиниться, але точно варто підготувати пояснення.

– Зеленський не врахував, що кожна його дія в екстремальних обставинах знаходиться під прицілом не лише терориста і його можливих спільників, не лише громадян України, не лише політичних опонентів, але й зарубіжних країн та всієї політичної системи держави-агресора. І його нефахові дії, що ставлять під загрозу життя громадян України, моментально стають мішенню, – вважає Голобуцький.

Зеленський виконав вимогу терориста. Про це вже встигли написати всі кремлівські пропагандисти. Трохи висновків.

1….

Опубликовано Алексеем Голобуцким Вторник, 21 июля 2020 г.

Звичайно, ситуація не залишилася без уваги російських пропагандистів. Російські ЗМІ відразу підхопили цю ситуацію і постійно пишуть про те, що Зеленський показав свою “дволикість”.

Пропагандистка Ольга Скабеєва також говорила про те, що своїми діями президент України “відкрив ящик Пандори”.

Однак для багатьох фахівців головним у ситуації із захопленням автобусу в Луцьку стало те, що вдалося обійтися без жертв. Політолог Володимир Фесенко вважає, що у цій ситуації правоохоронці і влада спрацювали професійно.

– Можна по-різному ставитись до президента Зеленського і міністра Авакова. Але вони відповідально виконали свої обов’язки. Головне – результат, життя і спокій людей. Правосуддя має покарати терориста. А якщо до цього є причетними інші люди, то треба їх знайти. Правоохоронці мають бути жорсткими і беземоційними щодо будь-яких проявів посягання на спокій та мирне життя громадян, – повідомив Фесенко.

 

Але проблема спілкування з терористами нікуди не подінеться. Якщо президент одного разу поспілкувався з терористом заради того, щоб врятувати людські життя, то що заважатиме вимагати того самого, коли людей братимуть у заручники?

І нині не зрозуміло, як з цієї ситуації виходитиме влада.

– Тепер кожного наступного разу кожен ФСБшник вимагатиме телеміст із Зеленським з абсолютно гуманних намірів – врятувати чиєсь життя… І я поки не розумію як Офіс президента виходитиме із цієї ситуації, – пише політолог Микола Мельник.

 

Хоча проблема і здається великою, це не означає, що у світі не було випадків, коли влада йшла на переговори з терористами.

Що було у світі

Навіть США, які є лідерами за просуванням ідеї не спілкуватися з терористами, порушували це правило. Востаннє це відбулося за президенства Барака Обами, коли уряд країни пішов на шокуючий крок – звільнення п’ятьох терористів Талібану в обмін на сержанта Боуї Бергдала.

Звичайно, цьому мали передувати хоч якісь переговори з представниками Талібану. Прямі, чи ні – вже зовсім інше питання.

Тоді у Сполучених Штатах багато хто критикував такі дії владі, обґрунтовуючи це тим, що ці люди були одними з найстрашніших бійців Талібану. І їхнє повернення могло спричинити нову хвилю терору.

Однак звільнені терористи взяли участь у мирних переговорах щодо завершення конфлікту між США та Афганістаном у березні 2019 року.

У січні 2015 року Японія відмовилася вести переговори з терористами ІДІЛ (Ісламська держава), які захопили заручників і вимагали викуп розміром $200 млн. Тоді це коштувало країні життя двох громадян.

Та не завжди подібна добра воля зі сторони влади держави має приємне завершення. У червні 1995 року Шаміль Басаєв разом зі своїми людьми захопив лікарню російського міста Будьонновськ, в якій знаходилися 1,6 тис. людей.

Басаєв вимагав припинити бойові дії в Чечні, інакше на заручників чекала смерть. Після спроби штурму і подальших переговорів заручників звільнили, а терористи залишилися на волі.

З одного боку це був успіх. Навіть попри те, що довелося йти на переговори, вдалося звільнити людей. З іншого – терористичні акти не припинилися, а лише посилилися у наступні роки.

Так, деякі з них спеціально інсценувала російська влада, аби показувати, що “захищає” своїх громадян. Але були і випадки, коли з’являлися справжні терористи, які були налаштовані дуже радикально.

Одним з таких терактів стало захоплення заручників у школі міста Беслан у Північній Осетії. Тоді силовики швидко організували оперативний штаб, а президент РФ Володимир Путін провів екстрену нараду з представниками силових структур.

Глава РФ тримав ситуацію на контролі, однак не виходив на контакт з терористами. Хоча ті вимагали переговорів з його радником Асламбеком Аслахановим.

Після тривалих переговорів і неможливості передати заручникам воду і їжу було ухвалено рішення брати школу штурмом. Загалом за час теракту загинуло 333 людини.

Загалом, залежно від ситуації, країни самі вирішують, чи вести їм переговори під час захоплення заручників, чи ні. Наприклад, Італія, Франція і Німеччина більш відкриті до вирішення ситуації словами, а не зброєю. Через що між ними та США, Канадою, Великою Британією інколи виникають конфлікти.

Кожна країна і влада мають вирішувати для себе це під час кожної окремої ситуації. Проте в Україні вона дуже хитка через війну на Донбасі.

 

Дуже добре, що ніхто із заручників у Луцьку не постраждав, проте маріонетки Кремля в “ДНР” та “ЛНР” могли взяти цю тактику на озброєння. І хто знає, чи не очікує Україну хвиля терору через благі наміри.

Владислав Бомбела