Сашко ріс у сім’ї з хорошим достатком і ніколи нічим не переймався. Батьки не сильно заглядали до його навчання – були зайняті роботою та власним життям, тому успішність у школі була ще сяк-так, а от поведінка – постійно незадовільна. Але як би вчителі не кривились, жалітись було нікому – Сашкова мати регулярно приносила директору товстенькі конверти.
Тому, коли горе-учень закінчив вісім класів, усі полегшено зітхнули, бо це означало, що більше ніхто не питиме пиво та не кypитиме у шкільних підвалах, не буде бійок з доброю половиною школи, дівчата не скаритимуться на вyльгaрні загравання, а подекуди й дoмaгання, а вчителі зможуть нарешті проводити уроки без нервових зривів.
Батьки запхнули Сашка в якесь училище, і тоді для нього почалося справжнє доросле життя. Хоч особливою красою хлопець не вирізнявся, але був нахабний та гострий на язик, гроші мав завжди, а зібрати компанію таких самих ледарів було геть нескладно. Та й дівчата завжди крутились поряд, ласі до дармових гулянок і подарунків. Проблем не мав ні з чим, батьки завжди виручали зі складних ситуацій, домовлялися і з викладачами, і з міліцією, і з ріднею скривджених дівчат. Мати ще пробувала «читати моралі», але батько заступався:
– Нормальний мужик росте, баби самі до нього липнуть, хай гуляє, поки має час.
Лиш одна думка інколи тривожила хлопця – про дівчину Таю з паралельної групи. Була мила та приємна, але ніколи не цікавилась ним, не приймала його запрошень погуляти, навіть не посміхалась до нього. Спочатку це дратувало, а коли друзі побачили, що він до Тайки «нерівно дихає», почало злити. Тепер він просто мусив її звaбити, щоб довести друзям, що він таки мужик!
Організувати все виявилось зовсім нескладно. Подруга запросила Таю на вечірку, де мало бути багато студентів, у пиво підлили трохи горілки, потім студенти десь поділись, а дівчині стало зле від aлкoгoлю. Тут Сашко нагодився – і божився, що подбає про неї, бо вона йому дуже подобається. Прийшла до тями, коли відчула, що хтось стягує з неї бiлизну, та було вже пізно.
Ні благання, ні сльози, ні крики не зупинили гвaлтiвника, дихаючи дівчині в обличчя перегаром, він вдавив її в ліжко та почав зривати рештки одягу, дуріючи від того, що нарешті таки добрався до гордої Тайки.
– Пpoклинаю тебе! Як забрав у мене долю, так і в тебе її не буде! І в дітей твоїх! Пpoклинаю тебе, пoкидьку!
Через тиждень, опустивши заплакані очі, Тая прийшла в училище, мовчки пройшла повз студентів, які гиготали їй у спину, забрала документи і зникла назавжди з його життя.
Сашко не сильно переймався, а згодом і зовсім забув про ті пpoкльони. Тим більше, що після училища організував сякий-такий бізнес із друзями, часу інколи навіть на гулянки не вистачало. А тут ще й нова «напасть» з’явилася – мама називала Валю лише так. Дівчина з якогось забитого села взяла хлопця в такий «оборот», що всі навколо лиш диву давались. Якась чорна, груба, з глибоко посадженими гострими очима, невисока, голосиста, і випити, і закурити мастачка – чи таку невістку хотіли собі батьки?
– Сину, прошу тебе, змилуйся, та ти ж подивись на ту «напасть»! Вона ж страшна, як атомна війна! Що ж ти ходиш за нею, як прив’язаний? Може, вона тебе чим підпоїла? Дай їй грошей, хай відчепиться!
– Мамо, Валя вaгiтна. Ми одружуємось, – пробубнів Сашко у відповідь, понуривши голову, і жодні вмовляння та сльози не змусили його змінити думку.
Та й Вальці ніякі відкупні не треба були. Вона чітко знала, що їй треба вискочити заміж за хлопця з грошима, щоб ніколи більш не повертатись у те пpoклятуще село.
За трохи часу молодята вже мали двійню – чорнявих та галасливих дівчаток. Сашко, який раніше ніколи дому не тримався, все частіше залишався з донечками, а молода матуся, навпаки, не пропускала жодної можливості з того дому втекти. Спочатку списувала це на стрес після пoлoгів, потім – на те, що стомлюється, і їй треба хоч інколи з подругами посидіти, а потім і взагалі перестала ті причини вигадувати.
Додому приходила пізно, від неї тхнуло тютюновим димом та aлкoгoлем, і навіть не глянувши на дітей, падала спати. Дівчатка вже й забули, коли мама розчісувала їм коси або прала платтячка, а яка вона добра, коли твереза, вони, певне, й зовсім не знали.
А на Сашка було стpашно глянути: із посірілим обличчям, змучений недоспаними ночами і роботою, виснажений постійними сварками з дружиною та доріканнями батьків, він не знав, куди подітись і що зробити. Не допомагали ні прохання, ні скандали, ні сльози дівчаток, ні кулаки, ні лікування від aлкoгoлізму – якщо Валька тиждень була дома, то потім зникала на місяць.
Батьки спочатку їли його поїдом, а потім дали спокій, бо й самі бачили, що тут ніхто нічого зробити вже не може. Мама допомагала глядіти дівчаток, а до батька все частіше почала приїздити «швидка».
Під час чергової сварки Сашко шарпнув Вальку за руку і побачив на шкірі серед синяків сліди від голок. Нapкотики! А вона, скориставшись його розгубленістю, схопила його останню заначку і дременула з хати. Чоловік довго сидів зажурений біля сплячих донечок, тихо плакав і не знав, що тепер робити з їх пропащою мамунею. Певне, задрімав, схилившись на дитяче ліжечко, бо сполохано схопився від слів, які пролунали невідомо звідки:
– Пpoклинаю тебе і дітей твоїх! – Таїн голос просто зводив з розуму.
– Господи! Ще тільки цього не вистачало! – зірвався на рівні ноги й забігав по кімнаті, як ошпарений. – До всіх бід ще й це пpoкляття! А пропади воно пропадом, таке життя! Прости мене, Таю, простіть мене, дітки, що занапастив себе й вас!
Цього разу Валька не повернулася. Повіялась по світах, казали, що бачили її то там, то сям. А потім і геть зникла, бо вже багато років немає від неї жодної звістки. Батько помep, мати хворіє, але допомагає з дівчатками, які вже закінчують школу. Сашко займається якимсь дрібним бізнесом і не одружується. Боїться, щоб Таїне пpoкляття не занапастило ще когось, крім нього.
Пише - osoblyva.com