Життя вибудувалося, діти виросли, на роботі досягла бажаного. Її завжди оточували квіти — і вдома, і на роботі. Колеги вбачали у ній цікавого співрозмовника. Здавалося, що в неї ніколи не було поганого настрою, все робила легко: дорогою на роботу забігала до магазинів за продуктами, щоб, не гаючи часу ввечері, приготувати улюблені страви для сім’ї. З чоловіком, старшим за неї, жили душа в душу. Аж поки не з’явився він.

У будинку поруч їхнього оселився самотній сусід. Спочатку заходив у господарських справах, а потім зачастив без будь-якого приводу. Вмів веселити до сліз і поговорити про серйозне. Судячи із розповідей, обіймав високу посаду, мав безліч цікавих, навіть відомих знайомих, проте жив скромно, без претензій. Завжди ввічливий, охайний. Інколи брав до рук гітару і співав, часто ділився своїми враженнями від прочитаного чи побаченого, дивуючи ерудованістю. На всі події і факти мав власну думку, яку переконливо відстоював. Уже невдовзі після знайомства було видно, що його слова не розходяться з ділом, а судження підкріплені чималим досвідом…

І вона закoхалася. Вперше в житті — до нестями. Просто марила ним. Вважала його найкрасивішим, найрозумнішим, най-най-най… Вона ніби забула про сім’ю, жила новим життям, новими емоціями, pевнувала його до оточуючих. Він сміявся з цього, але дедалі частіше заводив розмову про чесність у їхніх cтосунках, про те, що не можна жити з розчахнутою навпіл душею. Вона погоджувалася, але не насмілювалася піти від чоловіка. Десь глибоко в душі все ще сподівалася, що чари несподіваного кохання розсіються і все буде, як і раніше. Він не підганяв, не умовляв, чекав.

Це сталося в день її народження. Чому саме цього дня, вона не могла пояснити. Подивившись у вічі чоловікові та своїм дорослим дітям, сказала, що не може їх більше обманювати. Що йде до іншого… Пише - lisovasotnya.com