Співак майже виникнув нізвідки і практично одразу став збирати величезні зали і отримувати великі гонорари, а армія його шанувальниць росте. Ще на старті його кар’єри Винника почали порівнювати з Стасом Михайловим, спеціалістом по російських «розлученках».
«Ніколи себе ні з ким не порівнюю, я – не Стас Михайлов, я – Олег Винник, і порівнювати мене з ним не можна», – нахабно стверджує український співак.
З даного приводу розділилися і думки українських колег Винника. Хтось вважає його українським «Стасом Михайловим», інші ж заперечують схожість. Проте виконавці дійсно працюють у схожому форматі.
Проте дехто намагається пояснити популярність Винника жалістю, яку викликає його сценічний образ. Також подібний успіх Винника знаючі люди пояснюють зникненням з ефіру російських виконавців. З введенням мовних квот, українським артистам стало простіше заявляти про себе.
При чому експерти гастрольного ринки відмічають, що Винник відразу ж забрав собі аудиторію Стаса Михайлова. На нього юрбами пішли жінки старше 40 років, а вже згодом він обріс власною аудиторією. А сторінка співака у соціальних мережах так і рясніє захопленими відгуками від фанаток бальзаківського віку.
Хоча, як виявилося, і молоді дівчата не відмовилися б сходити на концерт Олега Винника. Але не дивлячись на популярність, як російського, так і українського «жіночого серцеїда», експерти відзначають, що продукт, який вони роблять не можна назвати якісним.
«Це епічний несмак в усіх відношеннях. Патетика і убогий жанр, сурогат для тих, хто не здатний, у силу певних причин, викликати і переживати свої власні емоції. Ну і звичайно, примітивний музичний жанр – соплі в цукровому сиропі», – оцінюють творчість Винника і Михайлова.