Путін, захопивши в 2014 році Крим в російську власність, або не віддавав собі звіт у своїх діях (що цілком можливо, враховуючи низький інтелектуальний рівень), або припускав інший розвиток подій після березня 2014 (що говорить вже про якість стратегічної розвідки і прогнозування в Росії ). У тому вигляді, в якому відбулося приєднання Криму, наслідки такого безграмотного з усіх точок зору заходу були однозначними і неминучими.
Критична проблема Криму – невідповідність кількості населення і кількості водних (та й всіх інших) ресурсів. Максимально можлива кількість населення Криму при опорі на наявні джерела води – близько мільйона чоловік в прибережній зоні, відмова від промисловості і сільського господарства в степовій і гірській зоні, так як споживання води надлишковим населенням і промисловим виробництвом без зовнішнього джерела води негайно призводить до її дефіциту.
Розробка артезіанських джерел проблему не вирішує, оскільки призводить до їх швидкого вичерпання, засолення грунту, а також “подсосу” морської води в підземні резервуари, що призведе до того, що джерела прісної води перестануть бути придатними до експлуатації. Крім того, потреби Кримського содового заводу і Кримського Титана змушують власників гранично варварськи експлуатувати наявні підземні джерела. Все разом це вже призвело і до засолення грунтів, і до вичерпання підземних джерел, що не поповнюються з поверхні.
Ель Мюрід