В реально воюючій країні. Де “захисники вітчизни» – не формальність, і не порожній звук, а реальні люди, які вмиpaють за те, щоб ми жили. Де в ЗСУ служать 55 тисяч жінок, з яких 25 тисяч – контрактники, три тисячі – офіцери. Де на параді йшов об’єднаний жіночий батальйон.
У цій країні День захисників вітчизни все одно намагаються перетворити на привід “привітати хлопчиків”.
Скажіть, це що, на рівні ДНК?
Катерина Венжик