Зеленський – це цирк. Тимошенко – це театр. Порошенко – це вітрина.
Кілька слів про цирк. Я довго про це думав.
Виборець Зе – …а його не існує, як і не існує істоти з прізвищем Зеленський. Збірного психотипу
виборця Зе немає, позаяк кожен виборець Зе голосує за себе. Ось чому так легко можна образити
виборця Порошенка чи Тимошенко – вони навкарачки намолили свій колективний егрегор, який

буде колективно відгавкуватися на кожного, хто атакує намоленого кумира. У випадку з Зе будьякий напад на неіснуючу істоту лише посилює  міфологемність.
Отже, не існує виборця Зе – існують персоніфіковані й дуже індивідуалістичні виборці, які за
відсутності істоти з прізвищем Зеленський свідомо голосують за себе.
Утім, є дещо засадниче, що об’єднує виборців Зе в одну когорту.
По-перше, виборці Зе не мислять свою спільноту як стадо чи секту. Для них Зе – це хаб. Зе – це
їхній мережевий концентратор, куди сходяться сигнали з різних кабелів. Зе – це простір їхнього
коворкінгу. Неіснуючу істоту з прізвищем Зеленський їм підсунули під виглядом “модерного”
майданчика, де будуть взаємодіяти між собою фрілансери, на всю голову хворі на надмірний
креатив, непосидючість і бажання прислужитися прогресові.
Коли виборці Зе збираються в одному місці, їм захопливо, запаморочливо, цікаво, круто й класно
бути разом. Там уже не існує ніякого Зе – там є лише вони, запальна тусня видумщиків, глашатаїв
нової ери (так вони думають), репрезентантів нового покоління (так вони думають), агентів
антисистемних змін (так вони думають).
Їм не нав’язують цю думку – їх просто зуміли залучити у привабливий хаб і попросили бути собою,
донестями креативити і мріяти про заквітчаний світ без війни, з усмішками, з піснями й танцями, з
міром во всьом міре, з «усі люди – браття й сестри», з дружбою всіх з усіма. Як на семінарах у
мережевому маркетинзі. З брейнстормами і кофебрейками.
Виборців Зе підкупив культ креативу. Котрась гіперактивна, в доброму сенсі цього слова
припижджена дівчинка придумала лозунг «Усе буде ЗЕ-шибісь» – і прошу дуже, цей лозунг через
тиждень висить по всій країні. Інший хлопчина, який не вилазить із іноземних обмінів та
міжнародних грантових програм для студіків, сидить у хабі Зе, прікольно йому там, хрумкає
крекер, запиває енерджайзером і пропонує слоган «Ні обіцянок, ні пробачень» – і ось через
тиждень він висить на всіх білбордах. Ось вона – справжня свобода креативу. Ось воно – пряме
народовладдя. Ось він – кандидат, який прислухається до своєї команди і дає їй можливість до
опупіння креативити виключно до 31 березня.
Виборців Зе аж пре від того, що вони – черевомовці. Їх пре від того, що Зе – це їхній наперсток, їхнє
творіння, їхній діяч, їхній персонаж. А вони – сценаристи, співтворці, співавтори. Їм дали цю
ілюзію. А на цвинтарі розстріляних ілюзій нема вже місця для нових могил. Тому що би ви не
говорили ЗеКоманді про Коломойського – це як горохом об гіпсокартон, тому що кожен виборець
Зе вважає себе Коломойським.

Кожен виборець Зе вважає себе суперталановитим і мегакрутим таксидермістом, який на свій
розсуд начиняє своїми змістами це симпатичненьке опудальце з прізвищем Зеленський. У це
опудальце кожен виборець Зе закладає свій образ.
– Людина, яка сама себе зробила, – каже виборець Зе, який півжиття проходив на мотиваційні
лекці й перечитав талмуди мотиваційної літератури.
– Заради миру можна стати й на коліна, – каже виборець Зе, якого вже замахала безперервна
нагонка воєнного патріотизму.
– Какая разніца на каком язике, лиш би людям хорошо жилось, – каже виборець Зе, який давно
чекав когось, хто на державному рівні легалізує мовну інвалідність.
– Традиційні політики вже в печінках сидять, тому їх треба тролити, – каже виборець Зе, який уміє
тролити усіх і вся, крім себе.
Виборці Зе – це неякісні противсіхи, які встигли підгнити від довгого очікування в засідці. Вони
правильно вважають, що бавитися в систему – злочин. Вони готові довести до абсурду все, що
зоветься «українською політикою». Хід їхніх думок, безумовно, правильний. АЛЕ!!! Вони не можуть
догнати, що Зе – це і є хитрощі системи.
Свою правильну й обгрунтовану антисистемність виборці Зе перенесли на неіснуючу істоту з
прізвищем Зеленський. Вони йому приписали свої власні достоїнства. Вони перетворили його в
дзеркало, де хочуть побачити лише себе, нарцистичних і самовпевнених, сповнених власної
гідності серед країни ідіотів і баранів, які 25 років голосують за одних і тих самих.
Проекція себе, любимого, на неіснуючу істоту з прізвищем Зеленський – це дуже містична дія.
Виборці Зе у своїй суті містики. Вони щиро вірять в матеріалізацію мрі. Вони надивилися
«Секрету» й «Матриці», тому сакрально вірять у те, що нова реальність обов’язково настане з
перемогою їхнього (так вони думають) творіння. Казати їм, що Зе – це аватарка Коломойського,
марна справа, тому що «ми все зможемо; ми будуємо кращий світ; треба йти до мети; справжній
караван мусить мати гавкаючих псів».
Виборці Зе заслужено карають нас. Суспільство, не здатне породити якісну альтернативу бувалим
політикам, змушене тепер терпіти неіснуючу істоту з прізвищем Зеленський. Це – розплата за
традиційність та інертність. Система створила віртуальний протокол Зе, який у себе втягне всю
антисистемну енергію й успішно каналізує. І все. Мирні й усміхнені креатори будуть до скончанія
днів своїх далі матеріалізовувати мрію про те, що неіснуюча істота з прізвищем Зеленський може
прокатати систему, для якої його, власне, й створено. Система, браво! Це насправді геніально.

…Цирк – це найжорстокіший вид мистецтва. Вправні акробати, жонглери, наїздники дарують своє
мистецтво малолітнім смердюкам, які смокчуть цукрову вату й регочуть, коли артист упаде. Цирк
виховує дилетантів, навчає пофігізму і пропагує зневажливе ставлення до титанічної праці. Але в
цирку найголовніший – не артист на манежі. Ні, не він. А оркестр. Заберіть із цирку оркестрову
музику – і цирк умить стає нецікавим і навіть страшним видовищем. Вся сіль цирку – якраз у музиці
оркестру. Виборці Зе – це не лише дешева безпринципна вата, але, на жаль, також і
високоінтелектуальні, мотивовано підкуті, зі знанням кількох мов, з мандрівками за кордон
смердюки, яких захопила шикарна музика циркового оркестру. І не важливо їм знати, чия це
музика і чия це партитура. Їм головне – слухати і надихатися.
У пеклі буде окремий казан для таких «самих умних», які цілу країну готові поміняти на веселушний
хаб, де Зе-шибісь як регоче бородатий диригент оркестру

Пише - prefiksblog.co.ua