У зв‘язку з складною гідрологічною ситуацією на Заході України почастішали зловтішні коментарі, що, мовляв, так їм і треба за вирубку лісів.Справді, ліси нищать жорстоко і справді деякі місцеві мешканці безвідповідально та безсовісно беруть в цьому участь.Але.1. Дощі на Заході вже йдуть тривалий час, причому сильні дощі.Земля, грунт так перенасичені вологою, що зриваються селеві потоки, річки виходять з берегів, руйнується інфраструктура, знищується людське майно, худоба, гинуть люди…
Сильні тривалі дощі у гірських районах – завжди нещастя.Природа не вічно може затримувати небезпечні процеси, незалежно від лісистості.Дощі ллють, з невеликими перервами, місяць. Паводки, повені, на жаль, явище для цих районів типове.8-12 червня 1969 року в басейнах Дністра, Прута, Тиси спостерігався потужний паводок, який вважається найвищим, або як кажуть гідрологи, був історичний максимум.Подекуди кількість опадів складала 150-250 мм за 24 години, це – 1,5-2,5 місячної норми опадів.13-14 травня 1970 року на території Українського Закарпаття стався сильнй паводок, зумовлений інтенсивними дощами.
Рівні води на Тисі підвищувалися на 5-6 метрів.Тячів тоді затопило, прорвало дамбу, був пошкоджений житловий фонд на 90 відсотків, загинули люди.Можна ще пошукати повеневу статистику…Як ви розумієте, лісів тоді було значно більше.2. Не всіх людей треба заганяти у своїй уяві під один дах, вистачає людей і відповідальних, і совісних, і з головою на плечах.Там таких людей багато і я таких знаю.3. Над Україною, західною частиною особливо, тривалий час розташовувалась циклонічна депресія, яку підпирали з усіх боків осередки високого атмосферного тиску. Тому опади залишались, крутились на місці, з періодичним припиненням.
Гори – особливі метеоумови, насичене вологою повітря додатково стимулювало випадання дощів.4. Усі ті, хто зловтішаються, все ж спочатку хай озирнуться позад себе, заберуть недопалок із сухої трави, приберуть автомобіль з паркової зони чи дитячого майданчика, не дихають у потилицю сусіду в транспорті, не виїжджають на смугу громадського транспорту, вирішать хоча б одне громадське питання свого двору, перекинуть 20-50 грн пораненим на війні чи потерпілим від повені скромним малим західним музеям чи паркам, якщо вже звичайні люди не заслуговують на милосердя.5.
Ніхто не вітає бездумну та варварську вирубку карпатських лісів, тут якраз багато подумати, чи добре ми читаємо передвиборчі програми кандидатів, чи треба купуватися на умовну гречку, нову яскраву бляху на церкві і чи допрацьовує місцева влада, залишаючи навіть перед будинком сільського голови страшні ями на дорогах.6. Бути людьми ніколи не зайве.

Наталка ДІденко