Сьогодні Йому могло би бути 30. Його називали Батя…Пoлiг як справжній командир

25 листопада 2019 р. 19:27

Пост в групі Україна Нездоланна   опублікував Ніко Георга НГ . Подаємо мовою оригіналу. Орфографію та синтаксис збережено :

Сьогодні Йому могло би бути 30…

Іван Пасевич

“Батя”

25 листопада 1989 р., с. Залізниця, Любешівський район, Волинська обл. – 16 серпня 2014 р., с. Красне, Краснодонський район, Луганська обл.)

Старший лейтенант, заступник командира роти 80-ї ОДШБ

Зaгинув як справжній командир, накривши своїм тiлом 2-х побратимів,

завдяки чому вони залишилися живі. Тоді, зараз з Іваном, зaгинули ще дев’ять бiйців ЗСУ!

Залишились Батько –

Григорій Павлович, мати –

Олена Іванівна, дружина – Олена Вікторівна, донька Марійка!

– ” Коли ми познайомились, Івану було лише 22. Він був курсант-десантник, старшина роти. І попри свій юний вік він був зрілий і відповідальний Чоловік!

Але, я все одно «грузилася» через різницю у віці. А він мене заспокоював, як завжди включаючи клоуна, що от в тридцять він вже точно буде напів сивий, напів лисий, бо ж у нього робота така…

І тоді мені здавалося, що реально, коли йому виповниться 30 ми станемо ровесниками. Саме цю дату я думала, як ми будемо святкувати гучно з друзями…і нашими дітьми…

З найбільшим теплом я згадую наші сімейні вечори, ми любили вечеряти усі разом (навіть якщо після служби він приходив об 11 вечора), ми все одно усі збиралися на кухні, навіть Машуньку в люльці приносили і разом пили чай! Готувати чай ТАК вмів лише він, і завжди робив це саме він. Коли Іван загинув, я роки три не пила вдома чаю… не могла…


 
Йому могло б сьогодні бути 30… але він не полисів, не став сивим… У нього були мрії, які він не встиг втілити у життя… У нього було щасливе життя, яке він свідомо готовий був віддати (…віддав) за такі от милі сімейні вечори кожного з нас у моїй країні…

Його називали Батя… Іван Григорович… Ваня…. Він був відповідальним за безпеку і життя кожного, хто опинявся поруч: полковник то, чи солдат, чи навіть кошеня!) Він мав шану до тих, кого цінував! І відверто демонстрував зневагу до покидьків! Він завжди у всьому відчував себе крайнім (НІХТО КРІМ НАС) і ніколи не був егоїстом.

Кажуть, людина живе допоки живе пам`ять про неї… Втілюйте мрії тих, хто не встиг! Розповідайте про них!!! Репост вітається

P.S. З радістю сьогодні питиму чай, хто бажає скласти компанію, запрошую!” – Олена Пасевич © дружина Героя.

Читайте також