«Український Єрусалим» споруджений на горі поруч з монастирем Студійського Уставу. Підйом до комплексу починається від 75-метрової дзвіниці . А далі слід підніматися вздовж Хресної Дороги.
Центральною спорудою комплексу є копія Гробу Господнього. Спочатку задум будівництва полягав в тому, що це мав бути єдиний об’єкт. Та згодом проект набув ширшого змісту.
Відтак, в архітектурний ансамбль «Український Єрусалим» ввійшли інші копії найбільших християнських святинь Святої Землі. Будівництво тривало чотири роки.
У Зарваницькому духовному центрі відтворені Сходи Покаяння (Святі Сходи), якими Ісус Христос піднімався на суд до преторію Пилата. У ІV столітті з Єрусалиму до Риму їх перевезла цариця Олена. Зараз 28 щаблів Страстей Христових веде до капели римських пап в Лютеранському палаці у Римі.
Голгофа – гора, на якій розп’яли Ісуса Христа. Встановлено три дерев’яних хрести. До слова, українські історики на основі досліджень, зокрема і польських, вважають, що фрагмент Животворящого Хреста уже перебував у Галицьких землях в ХІІІ-ХIV столітті. Про це писав Мирослав Волощук з Івано Франківська у своїй науковій статті «Животворящий хрест Господа нашого Ісуса Христа в історії середньовічного Галича (на маргінесі студій Ельжбети Домбровської та Олександра Майорова)».
Гетсиманський сад або інша назва Оливний город – тут Христос молився перед тим, як його схопили. Згідно Євангелія, в Гетсиманському саду Юда Іскаріот зрадив поцілунком Сина Божого. Сад в Єрусалимі розташований у підніжжі Оливної гори. І до сьогодні там росте кілька оливкових дерев, яким близько 2000 років.
Посередині комплексу розташована мінімізована купіль Витесда з фігурою сидячого Ангела. Згідно Євангелій від Івана, сюди спускався вмиватися ангел. Навколо купелі збиралося багато калік та недужих. І хто перший після ангела вмився водою, той одужував. Ісус Христос тут сотворив одне зі своїх чудес – оздоровив лежачого.
«Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років. Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?». «Не маю нікого, пане, – одрікає йому недужий, – хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає». Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!».(Єв. від Ів. 5.5-8 ).
Але це не сподобалося фарисеям і книжникам з юдейського люду, бо субота була.
Про зцілення розслабленого згадується у церковних проповідях на четверту неділю після Великодня.
Справа від Гробу Господнього збудовані Левові (Ліонські) ворота. Інша назва воріт – Стефанові. Назва походить від описання у Діях Апостолів про Святого Стефана Первомученика. Його синедріон засудив за христову віру. Вважається, що Стефана закидали камінням саме на тому місці, де в першій половині ХVI століття збудували Левові ворота. Вони стоять до нині і відкривають дорогу зі східної сторони Єрусалиму.
Вежа Давида. В Єрусалимі знаходиться з західної сторони міста у старій його частині. Візантійські християни вважали, що вежа залишилася від палацу Давида та його сина Соломона. У різні століття її неодноразово перебудовували та укріплювали римляни, мусульмани, османи, хрестоносці. Зокрема, для хрестоносців вежа використовувалась, як цитадель при захисті вірян, які йшли відвідувати Святу землю.
На Вежі Давида в Зарваниці об лаштований оглядовий майданчик, з якого можна оглянути весь «Український Єрусалим». А також краєвиди околиць і духовну велич Маріїнського центру.
Архітектурний комплекс копій доповнений мурами, які символізують оборонні мури Єрусалиму.
Як згадувалось, центральною спорудою комплексу «Український Єрусалим» є копія Гробу Господнього. Сюди буде вмонтовано камінь зі справжньої головної святині християнського світу. Саме у Храмі Гробу Господнього, що в Єрусалимі, відбувається сходження Благодатного Вогню.
Освячення комплексу «Український Єрусалим» відбулося 27 серпня о 15.00 під час Успенської прощі в Зарваницю.
Маріїнський духовний центру вважається однією з найбільших святинь Української греко-католицької Церкви. А також належить до 20 найбільших Маріїнських духовних центрів Європи.
Сюди щорічно навідуються сотні тисяч прочан з усього світу.