У 2019 році "дірка" в бюджеті ПФУ досягне рекордних 167 млрд грн. OBOZREVATEL розібрався, чим загрожує українцям високий дефіцит і як врятувати ситуацію.

Що не так із українськими пенсіями
Дефіцит Пенсійного фонду України зростає із кожним роком. До того ж кожен працюючий українець платить двічі. Перший раз – виплачуючи єдиний соціальний внесок у розмірі 22% своєї зарплати, а вдруге – оплачуючи своїми податками величезну діру в бюджеті ПФУ. Тільки в 2019-му на покриття дефіциту направлять із бюджету 167 млрд грн.

Це рекордна цифра в історії ПФУ. У Міністерстві соціальної політики заспокоюють: це усього лише "брудний дефіцит". Тобто в нього входять не тільки пораховані за формулою пенсії, але й усі надбавки, "дотяжки" і "особливі права". У будь-якому випадку, зібраних із працюючих коштів катастрофічно не вистачає на виплату пенсій.

І проблема тільки загострюється. Так, як видно на графіку, ще в минулому році дефіцит становив 150 млрд грн, а в 2017-му – 139 млрд. Прем'єр-міністр Володимир Гройсман після проведення пенсійної реформи заявляв, що дефіцит можна повністю ліквідувати за 7 років. А говорячи "про дірку", він вказував "брудну цифру".

"Ми бачимо ліквідацію дефіциту за сім років. Багато що залежить безпосередньо від детінізації заробітних плат. Ми припускали, що на три роки зберігається дефіцит такий, яким був – майже 140 млрд грн. Він поки зберігається, ми перебуваємо в таргетованих межах. Далі дивитися на ситуацію. Нам потрібно більше працювати над детінізацією, тому що сьогодні багатьом працівникам продовжують платити зарплату в "конвертах", і це величезна проблема для України", – заявляв Гройсман.

Бюджет ПФУ вкрай обмежений. Для прикладу, в минулому році на виплати за віком виділили 231,1 млрд грн. Якщо цю суму розділити на всіх пенсіонерів, середня сума становитиме усього лише 1882,3 грн. Така реальна середня пенсія без урахування народних депутатів, суддів, шахтарів, військових та інших "пільгових" категорій.

На обслуговування усього Пенсійного фонду витрачають лише до 1% загального бюджету. Економити немає на чому. Єдина можливість – збільшувати доходи. Причин для "поганої" ситуації в ПФУ декілька: високий рівень зарплат у конверті, погана демографічна ситуація, низькі зарплати.

Навіть якщо виключити всі витрати, в тому числі й зарплати співробітників Пенсійного фонду, на високу виплату сподіватися не доводиться. Якби всі українці отримували за таких умов однакові пенсії, щомісячний розмір становив би лише 2,8 тис. грн. За оцінками OBOZREVATEL, середня пенсія у цьому році в кращому випадку буде 2,5 тис. грн. Водночас мільйони українців отримуватимуть мінімальну виплату, а це 1497 грн.

Дивіться відео за темою:

Правда, варто також враховувати, що разом із дефіцитом ростуть і власні доходи ПФУ. Певний результат дало підвищення мінімальної зарплати з 1600 до 3200 у січні 2017-го. Однак, судячи із запланованого надходження від ЄСВ у 2019-му і виконаного показника 2018-го, ефект від такого кроку вже вичерпаний. Та й результат від зростання доходів із залишком покрило підвищення пенсій у рамках реформи. І про це свідчить збільшення "брудного дефіциту".

Чим загрожує зростаючий дефіцит: низькі пенсії і затримки
Головний наслідок – зниження рівня заміщення заробітної плати, зазначає експерт у сфері пенсійного забезпечення Галина Третьякова. Зараз, за оцінками фінансиста, українці на заслуженому відпочинку в середньому отримують 35% своєї зарплати. Хоча стандарти Міжнародної організації праці, які взяла на себе зобов'язання виконувати Україна, говорять про те, що розмір пенсії повинен становити не менше 40% звичного заробітку.

"І коефіцієнт заміщення буде знижуватися із кожним роком", – впевнена Третьякова. Навіть за умови зростання зарплат і детінізації ринку, рішення Кабміну в рамках реформи знизити коефіцієнт оцінки стажу з 1,35 до 1%, так чи інакше приведе у зниження розміру всіх майбутніх виплат.

Прості українці почнуть відчувати на собі нововведення тільки починаючи з цього року. У минулому році як "перехідний період" у формулі тимчасово ввели більш вигідні умови (рахували середню зарплату за два, а не три попередні роки). А вже в цьому році пенсіонер, котрий виходитиме на заслужений відпочинок, отримає приблизно на 26% менше, ніж міг би отримати за таких же умов, але за старою формулою (діяла до реформи 2017 року).

Даних про середню заробітну плату за минулий рік ще немає. Однак, навіть за умови значного зростання, цьогорік за 35 років стажу і середньої зарплати розраховувати можна буде на пенсію лише приблизно 1,9-2 тис. грн. Водночас середня зарплата становить до 8 тис. грн.

Ще одна загроза високого дефіциту – касові розриви. В умовах, коли кожна копійка на рахунку, невелика затримка в надходженнях може привести до того, що українські пенсіонери вчасно свої виплати не отримають. Наприклад, у минулому році багато пенсіонерів отримали виплати із запізненням на тиждень.

Єдиний вихід – повноцінна реформа
Галина Третьякова пояснює: тільки існуюча солідарна система, коли українці отримують пенсії за рахунок внесків працюючих, високий дохід забезпечити не може. З таким твердженням також погоджується і старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко.

Для того, щоб українці могли забезпечити собі безбідну старість, необхідно створювати другий рівень. Він передбачений у чинному законі, але не працює. Якщо пенсійну реформу доведуть до логічного кінця, усі працюючі пенсіонери крім відрахувань у Пенсійний фонд повинні будуть частину зарплати акумулювати на своєму особистому рахунку.

До того ж варіантів декілька: перерозподілити вже існуючі податки (наприклад, ПДФО), зобов'язати роботодавців відкладати на старість своїх співробітників, збільшити податкове навантаження на зарплату. Перш ніж прийняти рішення, впевнені опитані OBOZREVATEL експерти, необхідно провести широку дискусію. Усі зацікавлені сторони: і працюючі, і роботодавці, повинні висловити їхню позицію.

Без накопичувального рівня очікувати високих пенсій не варто. Крім того, у більшості країн Європи вже давно працюють схожі системи. З демографічною проблемою, коли кількість працюючих скорочується, а кількість пенсіонерів – зростає, зіткнулася більшість країн, які розвиваються, і вже розвинених країн. Але якщо, наприклад, у Польщі накопичувальний рівень запустили ще в кінці 90-х, то Україна досі не може зважитися на такий крок.