Хоча сам він вважає, що люди мають ходити в храм «достойно», як «на зустріч із Богом», але гріха в порушенні дрес-коду, написаному апостолом Павлом дві тисячі років тому, не бачить.Ми приїхали до 41-річного Олексія Філюка напередодні Різдва поговорити саме про забобони та гріхи, пов'язані зі святкуванням. Його як спікера обрали не випадково. Він вміє логічно і з гумором відповісти на будь-які запитання, навіть абсурдні, які полюбляють йому ставити підписники.

Найпопулярніші відео з отцем Філюком — де він роз’яснює, чи можна свистіти в приміщенні, чи треба тримати покійника кілька ночей в хаті до похорону, чи можна їсти яблука до яблучного спаса або чи можна жінкам відвідувати храм під час місячних.

— Я таке чула, що в Різдво не можна виносити сміття з хати, — починаю перелічувати святкові забобони. 

— І ввечері можна, і вдень можна. А що, жити у свинарнику? От назбиралася купа сміття, назбиралась риба, кістки, смердить в хаті, то що, будеш сидіти в смороді?! — заперечує народні вигадки Філюк. 

Так само він спростовує «народну пораду» йти в храм на різдвяну службу виключно в новому одязі. Головне, за його словами, щоб взагалі прийти на різдвяне богослужіння.

«То так само як святкувати чийсь день народження чи іменини, але самого іменинника не бачити, не знати, і не привітати. Що ми святкуємо? Народження Ісуса Христа. І все починається з храму, молитви. Відмолили службу, а тоді вже пішли собі колядувати й святкувати», — додає священник.

Питаю, чи не є гріхом переїдання, що в час святкових застіль цілком передбачуваний ризик. І чую несподіване: «Гріх, звичайно!».

«Усе відносно, але як написано у заповіді “Не вбий!”. А ти себе так вбиваєш, бо організм хоче, скільки він потребує, а не напхатися, що очі на лоба вилазять і добром то не закінчується», — з долею жарту відповідає Філюк. Так само він проти алкоголю під час святкування, бо, цитуючи апостола Павла, — зловживання вином «призводить до розпусти», яка є гріхом. Матюки в лексиконі він теж називає гріхом, бо це «молитва до диявола».

Відслуживши службу з десятком парафіян його рідного села Шушківці, де живе менше сотні людей, отець Олексій йде до касира парафії отримувати свою зарплату за місяць. Це три тисячі гривень — стільки встановила церковна десятка. Ще він служить у сусідньому більшому селі Білозірка, де його зарплата — 5 тисяч. 

«Нема чого жалітись, люди зараз бідні, а я в церкві не за гроші, — каже отець. 

Паралельно Олексій Філюк працює менеджером в агрофірмі. Але основний його дохід зараз — від монетизації соцмереж та рекламних інтеграцій. Для легалізації цього доходу він уже оформив ФОП і сплачує податки.  

«Я не беру багато грошей. У мене мільйони переглядів, але я беру по-божому, потрошки, і все офіційно», — уточнює він. «Вчора мене просили прорекламувати магазин у сусідньому селищі. Але той магазин такий паршивий. Я взяв там молоко, а воно протерміноване. То їх не рекламувати, а паскудити треба», — відповідає Філюк на запитання, чи відмовляє він комусь у рекламі. 

Додаткові заробітки є для Філюка не забаганкою, а потребою для утримання дітей. За останні вісім років священник усиновив та взяв під опіку п’ятьох хлопців-сиріт. Старший Віктор уже одружився й подарував татові внука.