Як допомогти дітям пережити розлучення: три кроки. Блог психолога
У жінок, які проходять через шлюборозлучний процес, часто виникає питання: “Як допомогти дітям пережити розлучення?” Зазвичай такі жінки самі важко переживають розставання з чоловіком. Але ще важче переносять розлучення діти. Найчастіше вони опиняються між молотом і ковадлом.
Розглянемо типову ситуацію. Батьки розходяться. Жінка намагається переконати дітей, що батько їх любить, що батьки ставитимуться до них як раніше. Але при цьому батько тягне дітей у свій бік, а мати – у свій. У батька може бути почуття провини, через яке він намагається “відвоювати” своїх дітей, щоб ті на нього не ображалися і любили як раніше. Він намагається їх частіше брати до себе, підкуповувати подарунками, давати якісь матеріальні ресурси, які, можливо, жінка не може дати (бо довгий час займалася домашнім господарством і дітьми, і відстає від колишнього чоловіка в питаннях кар’єри й доходів). Між батьком і матір’ю має місце постійне напруження, яке час від часу виливається в конфлікти.
Діти опиняються між двох вогнів, вони страждають. У них можуть з’явитися розлади сну, енурез, можуть знизитися оцінки в школі. Діти можуть стати більш агресивними, можуть з’явитися якісь захворювання або безпричинні страхи, безсоння – це досить поширені історії.
Розлучення, розділ майна, постійний стрес у чоловіка і дружини – всі ці емоційні потрясіння передаються дітям. І в силу свого віку і особливостей психіки, діти переживають це набагато важче.
Що робити?
Найголовніше – не намагайтеся “вилікувати” дітей. Справа не в них, а в вас – діти лише відображають і виявляють те, що відчувають батьки. Розберіться в собі і в своїх стосунках із колишнім чоловіком. Тоді у дитини все налагодиться.
Перше, що потрібно зробити матері й батькові, – взяти на себе відповідальність за те, що вони роблять і відчувають. Вони повинні чесно визнати, що вони відчувають один до одного ненависть, гнів, образу та інші негативні емоції.
Друге – визнати, що діти ні до чого і їхні інтереси не повинні обмежуватися в процесі розірвання їхнього шлюбу. Жінка не повинна перешкоджати чоловікові бачитися з дітьми. Вони не повинні ставати розмінною монетою, інструментом тиску і шантажу.
Третє – домовитися по пунктах, як буде відбуватися розлучення. Це важко. У складних ситуаціях варто звернутися по допомогу до психолога або психотерапевта. Часто потрібна консультація ще і юриста. Мета – розділити відповідальність за дітей порівну, зробити так, щоб відповідальність за дітей взяли на себе і батько, і мати. У жінки, наприклад, в такій ситуації може виникнути страх, що вона не впорається з матеріальними питаннями. Якщо чоловік, зі свого боку, бере відповідальність за дітей, він завжди допомагатиме і підтримуватиме їх (якщо тільки вони не стали предметом спекуляцій і війни один з одним).
Емоції
Батькам потрібно спокійно, конструктивно, пункт за пунктом вирішити всі питання розлучення: як буде ділитися квартира або будинок, як будуть ділитися речі, хто в які дні бачитиметься з дітьми і так далі. Якщо подружжя не може поділити щось матеріальне (квартиру, холодильник, машину), значить, між ними зберігається дуже сильний емоційний зв’язок. І гроші тут ні до чого.
Що таке емоційний зв’язок? Ми звикли думати, що емоційний зв’язок – це любов, ніжність та інші позитивні емоції. Але це тільки одна сторона емоційного зв’язку. Не рідше, а може й частіше, буває емоційний зв’язок від гніву, ненависті і тому подібного. Так влаштована емоційна частина мозку людини – ми єднаємося з іншими людьми за допомогою емоцій, як позитивних, так і негативних. Кровна помста між племенами або навіть окремими родинами, як відомо, може тривати століттями.
Таким чином, сильний емоційний зв’язок на ґрунті негативних емоцій не дає подружжю розійтися нормально, поділити майно, домовитися про опіку дітей.
Як відпустити колишнього чоловіка або дружину
Перше – відпустити свого партнера, закінчити стосунки, поставити в них крапку. Якщо ви відчуваєте, що все ще емоційно пов’язані з колишнім партнером і самостійно не можете закінчити цей зв’язок, можна вдатися до допомоги психолога. Або спробувати завершити зв’язок самостійно за допомогою спеціальної психотерапевтичної техніки. Якщо діти ще маленькі і жінка не може навіть на кілька годин вийти з дому, щоб відвідати психолога, їй може допомогти така вправа. Варіантів насправді дуже багато. Головне – шукати і питати.
Друге – потрібно визнати, що цей чоловік, хоч і перестав бути вашим партнером, але є батьком ваших дітей. І буде правильно, якщо він залишиться батьком і в майбутньому. Ви вже не партнери, все, що було між вами як чоловіком і жінкою, вже не важливо, це залишилося в минулому. Як партнери, як пара ви не склалися, але важливо, що як батьки ви відбулися. І важливо взаємодіяти один з одним саме як батьки.
Коли до жінки і чоловіка приходить це розуміння, вони відпускають одне одного. Нехай ми і не склалися як пара, але ми вдалися і склалися як батьки. Завдяки цим стосункам, нехай і невдалим, з’явилася дитина, ви стали батьками. Настає примирення.
Не намагайтеся “вилікувати” дітей. Справа не в них, а в вас
Такі батьки можуть все життя підтримувати добрі стосунки, поважаючи один одного і бачачи в іншому саме батька/мати своєї дитини. І тоді замість ненависті до колишнього партнера з’являється відчуття поваги як до батька або матері дитини.
Що робити якщо партнер не йде назустріч при розлученні
Як би важко вам не було, потрібно докласти всіх зусиль, щоб знайти спільну мову з колишнім чоловіком або дружиною. Можливо, варто звернутися по допомогу до фасилітатора з розлучень – є і такі фахівці. Вони допомагають колишнім дружинам іти назустріч, в тому числі в питаннях розподілу майна. Якщо і це не допомагає, залишається тільки суд. При цьому важливо не плутати свої особисті стосунки і стосунки з дітьми. Можна вирішувати якісь питання через суд, але це повинно мінімально впливати на дітей. Якщо ми не вороги своїм дітям, це вийде.
На завершення хочу ще раз підкреслити, що те, як діти переносять розлучення, залежить виключно від того, як жінка і чоловік проходять через цей процес. Якщо вам вдасться встановити зі своїм колишнім партнером хороші відносини і нормальне спілкування двох батьків, що поважають один одного, тоді і у дітей не буде проблем.
