Найсильніша психотравма — це приниження
Приниження тим і відрізняється — це нерозділена реакція. Принизити можна тільки за умови, що людина не може відповісти. Тому принижують дітей і тих, хто в силу обставин змушений змовчати і стерпіти. А потім — плакати чи навпаки, безглуздо посміхатися, щось бурмотіти, йти, куди очі дивляться, з тяжким відчуттям у грудях…
«Це нічого, нічого… Подумаєш — принизили при всіх. Не вдарили. Або взагалі один на один принизили — ніхто не дізнається. Нічого страшного!»
Страшна це річ — саме після приниження відбувається суїцид або психічний розлад. А, якщо психіка міцна, осад залишається на все життя. І людина на все готова, аби забути приниження — а воно ніяк не забувається, саме тому, що це — найсильніша і найболісніша психотравма.
Принизив начальник; на співбесіді принижували; питання ставили принизливі та зауваження робили. Принизили в лікарні, в магазині, в установі, і довелося стерпіти — нікуди подітися.
Поета Рубцова теж ось принизили брати-письменники: поїхали кататися на теплоході, всі каюти розселилися, а Рубцова поселили в коридорі — він же жебрак і п’яниця, безбатченко, йому цілком нормально в коридорі плисти! Правда, письменники весь час питали: чи зручно Рубцову? І він відповідав: мовляв, цілком зручно. Дякую! А потім як почав пити; і незабаром загинув. Хоча йому було зручно в коридорі, напевно, — але жахливо в душі…
І єдиний спосіб з приниженням впоратися — все ж відповісти. Навіть, якщо від цих людей залежиш, — все одно відповісти спокійно і адекватно. Тому що ніякі гроші та мирні стосунки не компенсують травму приниження; вона залишається назавжди. І чим сильніше вас принизили, тим вище вашу самооцінку підняли — як на гойдалці, де один — внизу, інший — нагорі. Треба ногою відштовхнутись і змінити позицію, все одно іншого виходу немає. І сказати, що в коридорі відпочивати незручно — це ідіоту зрозуміло. Отримувати нахабні листи — огидно. Вислуховувати образи — неприйнятно.
І піти, лягти на ліжко в каюті головного письменника — ось там зручно. А що потім буде… Зазвичай, нічого, як правило. Ті, хто принижують — боягузливі та підлі люди. І навряд чи вони наберуться сміливості вигнати вас з ліжка або продовжити приниження. Як тільки буде відповідна реакція — не буде приниження, ось у чому фокус. Бити не треба. Сваритися не треба. Пояснювати треба, як радив Висоцький. Зручно лежачи на ліжку — додам я…
