Не плекайте марних надій: людина може змінитися тільки в одному випадку
Коли туман ейфорії розсіявся, я почала бачити всі психологічні особливості іншої людини. Я їх завжди в глибині душі знала, але як і більшість з нас, перебувала в упевненості, що любов здатна на все, що людина може змінитися.
Я шукала статті про залежності, про акцентуації характеру, про природу інфантильності і маніпуляцій і так далі. Розміщувала у себе на сторінці, показувала людині: «На, подивися, ось же! Ось що відбувається! В тобі так, ось так і ось так все влаштовано! » Здогадуєтеся, що я отримувала у відповідь? Правильно, агресію і «сама дурна». А як ви хотіли? Те, на що ви показуєте пальцем людині, болить.
Всі особливі моделі поведінки – це психологічні методи захисту від душевних ран. Це вироблені роками стратегії поведінки, які дозволяють відносно безбідно існувати в світі, не будучи цілісними особистостями. Зараз я можу з упевненістю сказати, що людина може змінитися. Людина дійсно може змінитися. Але тільки в одному випадку (читайте уважно!) – КОЛИ САМА ЦЬОГО ЗАХОЧЕ.
Ви, напевно, думаєте, що станете тим самим мотиватором, для якого, заради якого, всупереч якому ваша близька людина захоче змінитися? Не тіште себе надіями. Ваш вплив не більший, ніж погода за вікном. До вас, можливо, пристосуються, візьмуть парасольку в разі негоди, але змінювати свої переконання, а ще більше – структуру своєї особистості – заради хмаринок за вікном…
Ви нормально почуваєтесь? Ось якщо саму людину раптово перестане влаштовувати, що під час дощу їй сумно, а в спеку вона страждає… Коли їй самій набридне, що вона глибоко нещасна, неуспішна, що життя складається не так, як хочеться, або ще що…
Або, чим Бог не жартує, уві сні відвідає осяяння, що «погано я якось живу»… Ось тоді все можливо. Але ви вже будете далеко від епіцентру вибуху… І краще б вам бути подалі, щоб не накрило вибуховою хвилею… Тому що визнати, що «я сам був причиною всього у своєму житті» – дуже важке випробування. Як правило, причиною невдач призначається той, хто поруч… Або був поруч… Поки ще та людина пройде довгий шлях до розуміння, з кого все починається в нашому житті…
Якщо захоче пройти… Дональд Волш писав, що «найкраще, що ми можемо зробити для людини в любові – надати їй велику порцію себе». Це не злість, не помста, не “подивишся, як тобі буде без мене». Це спокійна переконаність, що кожна людина має право бути тією і бути з тією в собі, що у неї є. Навіть те, що ви тимчасово (а це завжди тимчасово) перебуваєте в парі, не дає вам право змінювати іншу людину.
Ми відповідальні лише за себе самих. Ми народжуємося окремо одне від одного і підемо самі по собі. У кожного з нас своє особисте життя і призначення. Ваша воля поширюється тільки на ваше життя. І не треба вдавати з себе Господа, думаючи, що ви маєте право впливати на долю іншої людини. Залиште в спокої інших, працюйте над собою. У психологів є принцип – не вирішувати проблеми клієнта без потреби.
Так, власне, без потреби він ще і не став клієнтом. Тому і вам варто дотримуватися цього золотого правила світобудови: не треба втручатися там, де вас не просять. Я підкреслюю, доросла людина, психічно здорова (а про її здоров’я судити не вам) людина в змозі розібратися зі своїми проблемами або попросити про допомогу, якщо не може їх вирішити. Станьте творцем своєї долі – це найкраще, що ви можете зробити в житті.
Якщо комусь потрібно змінитися поруч з вами, це станеться. Ви станете мотиватором, фактом своєї реалізації. Якщо іншу людину ваш шлях не приваблює, не надихає, то і це нормально – у неї, очевидно, своя дорога. А з вами поруч підуть ті, в кого дороги лежать поблизу від вашої.
