Пост скоріше – крик душі… Бережіть свої сім’ї, нашим дітям ми – дорослі – часом робимо дуже боляче!
Третій рік виховую один сина, зараз йому дев’ять, мати дитини пропала з горизонту і про якусь материнську любов до сина, здається, вже не знає. Ну нехай не про неї мова.
Днями помітив сльози на очах синочка. Питаю, мовляв, в чому справа. Він довго не хотів говорити, а потім пoстрiл в серце:
– Тат, я хочу, щоб у нас була сім’я…
Обняв, притиснув до себе, а пообіцяти нічого крім: «все у нас буде добре!» І не зміг…
Ось так! Дев’ять років дитині, здавалося б – проси іграшки, солодощі, а тут…
Так що бережіть свої сім’ї, нашим дітям ми – дорослі – часом робимо дуже боляче! Пост скоріше – крик душі…
