Запамятайте цю історію: чому ніколи не варто вірити жебракам
Таких не зупиняє ризик, тому що "бізнес" відмінно окупається. Не вірите? Тоді ось вам історія, що називається, з перших рук.
Світлофор перед перехрестям. Там частенько скупчується невелика «пробка». Ось їду я потихеньку в середньому ряду, нікого не чіпаю, нікому не заважаю... Під'їжджаю до світлофора там вже зібралося з десяток машин. Сиджу, чекаю зеленого. Ззаду один перець заморгав поворотником — вирішив перебудуватися з ряду в ряд. А мені що, шкода чи що?
Дай, думаю, протягну трохи вперед, тоді якраз у людини вивернути вийде. Рушаю потихеньку. І тут як чортик з табакерки вистрибує хлопчина, який користуючись цією міні - пробкою, бігає і суне у відкриті вікна маленькі прапорці, і записки типу «я глухонімий від народження, але у мене є шанс...» Ну не чекала я. Швидкості майже не було, я звичайно встигла зупинитися.
Але від думки, що я тільки що ледь не переїхала живу людину, від образи, від обурення, від надлишку емоцій я як ляснула долонею по клаксону! Цього «глухонімого» просто підкинуло від несподіваного різкого звуку, він впустив свої прапорці і вилаявся матом. Через дві секунди з сусідніх машин було чути регіт, а через п'ять секунд почали сигналити ще кілька машин навколо.
Хлопець, згріб своє барахло і дуже швидко втік. Хотілося б сказати, «і з тих пір я його там не бачила», але немає. Через кілька днів з тією ж виставою все той же артист виступав. Мораль: не подавайте жебракам.
