''Боїться, що зроблять інвалідом'': рідні полонених українських моряків зробили заяву
Заява німецького канцлера Ангели Меркель і французького президента Еммануеля Макрона про те, що українські моряки мають зустріти Новий рік вдома, дуже потішила їхніх рідних, - пише OBOZREVATEL
Ждуть дзвінка від моряка
Зараз сім'я Мокряк чекає дзвінка від Романа, адвокат їм пообіцяв, що найближчим часом він зможе з ними зв'язатися. Тому довго займати телефон розмовами Микола Леонідович побоюється.
"У нашому житті все непередбачувано, все може трапитися, а нам залишається тільки чекати і сподіватися. У будь-якому разі ми будемо готувати новорічний стіл і сподіватися, що Роман теж буде з нами", —схвильовано каже батько Микола Мокряк.
Також чекають на повернення сина і в родині Василя Сороки. "Волкер (спецпредставник США по Україні. — Ред.) теж нещодавно казав, що наші хлопці мають бути на Різдво вдома. Справа політиків робити заяви, а наша — сподіватися. Звісно, ми їм дуже вдячні за це. І дуже сподіваємося, що заяви на такому високому рівні вплинуть на одного маленького чоловічка, і він відпустить наших хлопців", — сказав OBOZREVATEL Віктор Сорока, батько пораненого моряка.
Він наголосив, волонтери та небайдужі люди постійно надають допомогу. "Уже стільки одягу принесли, що почав турбуватися, кажу, ви хлопці, думаєте, що вони там будуть довго сидіти?" — жартує Віктор Сорока.
Просять Діда Мороза повернути хлопців
Чекають вдома і моряка Андрія Ейдера. "Я вам можу зізнатися, що ми з дітьми навіть Діда Мороза просимо, щоб він повернув розум деяким людям і щоб відпустили моряків додому. Їх всіх мали відразу відпустити. Жодного сенсу немає в цих судах, слідстві, бо це політична справа. І тільки Путін може вирішити це, з огляду на закони про права людини і морське право", — зазначила в бесіді з нами мачуха Андрія Євгенія Ейдер.
За її словами, вони щодня чекають на гарні новини, і заяви політичних лідерів їм також дають надію.
"У мене немає такого відчуття, що нам доведеться чекати Андрія місяцями або роками. Ми щодня сподіваємося на краще. І наша надія не зникає. Я щодня пишу електронні листи в "Матроську тишу", і ми отримуємо відповіді від Андрія. Вони приходять із запізненням, іноді з невеликим, іноді з великим, але приходять. Як не дивно це прозвучить, але ми навіть раді, що Андрій саме у "Матроській тиші", бо там є така можливість, як спілкування за допомогою електронних листів. Звісно, він пише, що все у нього добре, рани гояться. Але ми ж розуміємо, людина не може бути здоровою, якщо перебуває у госпіталі СІЗО", — розповідає Євгенія.
Вона пояснює, у хлопця так і не видалено осколок з ноги.
"Вони його тільки дезінфікують. Андрій не хоче там робити операцію, побоюється, що в тюремній лікарні можуть занести інфекцію, або зроблять так, що він залишиться інвалідом", — підсумувала Ейдер.
