Час, коли у мене все було, а я про це не знала …
Кілька важливих рядків про те, що головне, а що другорядне.
Ми стояли з моїм чоловіком в кафе і пили каву. Чоловік був молодий і красивий, і я його любила. На мені було старе пальто, яке псувало мені життя. Я мучилася комплексом неповноцінності і ненавиділа це пальто, яке гріло, а тільки спотворювало мене.
Кафе було дешевим, а кава несмачною. І я мріяла, що коли-небудь ми будемо пити хорошу каву в красивому ресторані, і я буду модно одягнена. А чоловік дивився на мене сяючими очима, він мене любив і не знав, про що я сумую.
… Він помер молодим, а я залишилася. І в моєму житті було потім багато різних кафе і кава, і багато модних пальто. А його не було.
І я дуже часто згадую цей епізод, коли у мене все було, а я про це не знала.
Автор – Олена Ріг, “Про світляків та хьюмідору”
