Частину людей плющить від нашої радості з приводу підписання Томосу. Не сєпарів і ватників, а тих, кого «не взяли на риба…
Плющить тих, кого «не взяли на рибалку», хто гарно жив при Януковичу, бо «долар по 8», хто застав так звані «золоті часи» своєї кар’єри. Вони приходять в коментарі і розповідають про «экономическое благосостояние, которое должно быть», про «разворовали страну и теперь гордитесь непонятно чем», про «ваш Томос вместо масла на хлеб не намажешь» і таку подібну фігню.
Мені смішно таке читати. Я от по одеситам бачу. Знаю таких, активних, які шатаються разом з
«генеральною лінією». І під неї ж мімікрують. Прибігли в 20-х числах лютого 2014 року на одеський
Майдан, походили вулицями з українськими прапорцями, коли вже зовсім безпечно було.
Понаписували «правильні пости» в ФБ, - пише Prefiks Blog
І почали очікувати щастя і посад. Не дочекавшись,
перейшли у наступ. Тепер постять розповіді про «утраченные надежды» і годуються з рук
Труханова, повлаштовувавшись в його і споріднені з ним структури. І голосно кричать про те, що
«всё пропало в стране», а от «город развивается, потому что мэр – хозяйственник».
Ще я люблю заходити на сторінки тих, кого Борис Херсонський влучно назвав «Одесской
Интеллигенцией».
Там суцільні руськомірци. Вони охороняють одеські скрєпи, плачуть за
одеським язиком, скаржаться, що не можуть прочитати «рецепты в аптеках на мове» і ниють, що
«разделили братские народы».
Все правильно у нас відбувається. Тільки повільно і нерішуче. За 4 роки могли вже довести вину у
справедливому і непідкупному суді двох десятків високопоставлених посадовців, вичистити гній з
наших інституцій і перестати з держави робити власну годівницю.
І це було б найкращим доказом, що ми вирвались з тенет невігластва і безпорадності
